Перше вересня

Перше вересня… Затамувавши подих, мої п’ятикласники сидять на своєму першому в цьому навчальному році уроці. Я вдивляюся в їхні очі. Вони такі різні: сині, зелені, сірі, карі. Але все одинаково розумні, уважні, щирі, довірливі. Дивляться на мене пильно, насторожено. У них питання: “Який Ви, наш учитель? Для чого прийшли до нас?”

– Добрий день, хлопці! – говорю я й посміхаюся. – Я буду вчити вас красі, добру, мудрості. Ми довідаємося багато нового й цікавого

На особах дітей розцвітають посмішки. Спрямовані на мене вічка заіскрилися,

заблискали у відповідь: “Ми віримо Вам, учитель!” Вони чекають і вірять. Чекають нового, цікавого життя. Чекають чуда

И я розумію, що не маю права обдурити це очікування.

Відкрити мир дитині… Як це складно!

Педагог – провідник маленької людини до заповітної кімнати, де здійснюються самі головні й заповітні мрії. Той, хто веде дітей по життю, права на помилку не має. Шлях знання, по якому вчитель веде дітей, подібний до шляху, що веде в невідомість. На цій дорозі немає покажчиків. І так важливо не втратитися, не заблудитися. Учитель повинен прокладати цей шлях своїм щирим, чистим спонуканням,

своїм добрим, світлим прикладом. І я намагаюся, щоб кожний урок для моїх учнів став острівцем радості, щоб вони приходили в школу й ішли додому зі світлими, веселими особами, з вогником вглазах.

Я домагаюся, щоб урок був завжди яскравий, живий, добрий, ласкавий, теплий, мудрий, відкриваючий внутрішній мир моїх учнів.

Діти дуже різні: веселі й смутн, серйозні й лукаві, але всіх їх поєднує одна якість – вони безмежно талановиті. І моє завдання полягає в тім, щоб розкрити цей талант і створити умови для творчої реалізації хлопців.

Мені приділяється роль помічника, що веде учня в мир знань. А ще роль мами, що будує взаємини зі своїми дітьми на доброті й почутті відповідальності за долю кожного. І роль художника, для якого кожний урок – новий добуток. І акторки, що грає знову й знову нову роль. Бути різним і бути одним. Просто чарівником, просто вчителем

Я щаслива, коли мої уроки приносять радість учням. І якщо діти радуються несподіваному відкриттю, своїй маленькій перемозі, я посміхаюся ім. Адже посмішка дарує надію, віру, тепло

Чарівництво моєї професії в тім, що хлопці пускають мене у свій, особливий мир. А щоб це відбулося, необхідна любов до дітей і педагогічної діяльності, натхнення, добра душа, чуйне серце й бажання присвятити життя своїм учням

Щодня, зустрічаючи хлопців, спілкуючись із ними, я бачу, що вони чекають від мене любові, тепла, доброти, розуміння. Я читаю в їхніх очах думки й почуття, заглядаю до них у душу. Я бачу, як вони взрослеют, як міняється їхній внутрішній мир, розвиваються розумові й творчі здатності, як формується їхнє відношення до всього навколишнього. Хіба це не чудо?

Ранок. Дзенькає дзвінок. Мої діти завмирають біля парт. Mы дивимося один одному в очі й чекаємо…

Чекаємо чуда

Гур’єва Марина Юріївна,

Учитель російської мови й літератури

МОУ СОШ №1 міста Мічурінська


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Перше вересня

Categories: Нові твори

Links