Перша релігійна (язичеська) реформа
І став Володимир княжити в Києві один і поставив кумири на пагорбі за теремним двором: дерев’яного Перуна зі срібною головою й золотими вусами, потім Хорса, Дажьбога, Стрибога, Симаргла й Мокошь. І приносили їм жертви, називаючи їхніми богами, і приводили до них синів і дочок, а жертви ці йшли бісам, і опоганювали землю жертвоприносинами своїми. І опоганилася кров’ю земля Росіянка й пагорб той.
Владимир посадив Добриню, свого дядька, у Новгороді. І, придя в Новгород, Добриня поставив кумира над рекою Волховом, і приносили йому жертви новгородци
(“Повість минулих літ”)
Перун – бог грому й блиськавки, заступник воїнів. Висування його як головний бог говорить про визначальний вплив дружинної еліти в давньоруській державі. Бог Перун багато в чому нагадував ськандинавських богів Одина й Тора. Відомо, що Перунові поклонялися не тільки східні слов’яни. Литовські племена, включаючи ятвягів, так само знали бога Перунаса.
Хорс – сонячний бог, причому іранського походження. Очевидно, він потрапив у пантеон східнослов’янських богів при асиміляції в Подніпров’я групи алан (нащадків ськіфів і сарматов). Так само
Симаргл – припуськають, що це бог підземного миру. Судячи з ім’я бога, він так само був занесений слов’янам нащадками ськіфо-сарматського населення дніпровського лісостепу. Бог з аналогічним ім’ям був присутній у західно-іранських язичеських віруваннях.
Стрибог – бог вітру в східних слов’ян. В “Слові об полицю Игореве”, давньоруській поемі кінця XII в., слов’яни називаються “стрибожьими онуками”.
Мокошь – богиня покровителька будинку й жіночих видів діяльності. Запозичена слов’янами з пантеону угро-фінських язичеських божеств.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)