Переказ – СЕЛО ДАВНЬОЇ ГУЦУЛЬСЬКОЇ СЛАВИ

Сторонець-Путилів – Село давньої гуцульської слави. Тут подавали свої кличі опришки, а легенди оповідають про Довбуїпеві печери та стежки, якими ходив. Розкидане по узгір’ях та в долині Путилівки, село увібрало до себе окремі підсілки – Сергії, Тороки, Киселиці, Сторонець, ставши найпомітнішим у Русько-Кимполунзькій окрузі, обпіири якої сягають аж Білого Черемошу.

Велике подвір’я Федьковичів упирається в берег грайливої Путилівки. Серед двору простора хата, у якій народився 1834 року Осип. Найбільше тішилась ним Анна, плекаючи

материнські сподіванки. По-різному вона любила своїх синів. Старший Іван уже відбився від рідної хати, часто вирушає в мандри і тепер ось пристав до Лук’яна Кобилиці, незважаючи на осінню сльоту, пішов з ним добувати волю…

Кожного ранку виходить Анна на шлях, вдивляється, прислухаючись та сподіваючись зустріти Івана. Не повертався син. Де його шукати? Кому повісти про болі материнського серця?

Несла свою журбу до хати. Найстарша донька Марійка розповідала вже Казки та бавила співаночками Осипка й дволітню Павлинку. Оце й уся сім’я в Анни – те мале, а те хворе. Хоч Марійка вже дівка, але помочі від неї

мало – нездужає на ноги. Зате душа в неї чиста, ласкава, співуча. Співає так, що й за Пути-лівкою чути. Нагородила цим умінням Осипка, а найщедріше дарувала йому гуцульських казок. Уже й сам він уміло проказував улюблені з них – “Як парубок посватав царівну-дівку”, “Як бідний відібрав душі з пекла”, “Війт-лупій у пеклі”… Найбільше про Довбупіа любив хлопець. Дивувався з того, як сміливий ватаг переміг на Чорногорі злого Арідника, а Чорну Біду загнав у печери. Вибереться Довбупі на високу кичеру, погляне на долини, бескеття й пісню заспіває. А спуститься в долину – обмиє в Черемоші бартку свою там, де вірли полощуть дзьоби. Підійме її догори – зупинить Хмари, і вони надовго зависнуть на карпатських схилах. Розмахне нею – нажене в долини та ущелини дощу. Підійме вістря догори – викреше блискавку. Ударить нею об землю – громовицею обізвуться гори, покотиться відлуння з печери або потоне в Черемоші (/. Пільгук; 307 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Сторонець-Путилів – село давньої гуцульської слави.

2. Велике подвір’я Федьковичів.

3. Кому повісти про болі материнського серця?

4. Марійка оповідала казки.

5. Легенди про Олексу Довбуша.

3. Лексична робота.

• Бартка (діалектне) – маленька сокира.

• Бескеття – 1. Круті урвища, провалля. 2. Гори, скелі, великі кам’яні виступи.

• Кичера (діалектне) – гора, уся вкрита лісом, крім вершини.

• Опришок – 1. Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, Закарпатті та на Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині XVI – першій половині XIXст. 2. діал., перен. Розбійник, злодій.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Легенди, узгір’я, відлуння, печера, догори, громовиця, карпат ські схили, царівна-дівка, материнське серце, по-різному, стежки.

5. Питання до тексту.

• Чому село Сторонець-Путилів називають селом гуцульської слави?

• Що ви знаєте про історію цього села?

• Де знаходиться подвір’я Федьковичів?

• Коли народився Осип?

• Скільки дітей було в родині? Назвіть їх імена.

• Що найкраще робила Марійка?

• Кому найбільше подобалися розповіді про Довбуша?

• Які казки Марійка оповідала Осипові?

6. Пригадайте з уроків історії, хто такий Олекса Довбуш? Хто такі опришки?

7. За складеним планом Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ – СЕЛО ДАВНЬОЇ ГУЦУЛЬСЬКОЇ СЛАВИ

Categories: Скорочені твори

Links