Зачерпнімо мудрості зі світової давньої скарбниці (про найдавнішу перекладну світську літературу)

Разом із церковною літературою в Давню Русь прийшло багато книг природничо-наукового змісту, історичних праць та збірників афоризмів, у яких була сконцентрована мудрість людська.
Дещо наївними і навіть смішними видаються нам “наукові” викладки Іоанна Екзарха в “Шестоднєві”, Козьми Індикоплова в “Християнській топографії” про будову снігу, фізичні, астрономічні та інші явища природи. Що ж, таким їм здавався світ за біблійними книгами. Але настільки ж справедливими є їхні спостереження і відповідно захоплення мудрим улаштуванням

цього світу! І найбільше – людиною – головним творінням Божим, заради якого й створене все на землі. Ось слова із “Шестоднева”: “Не можу прийти в себе під подиву і не можу зрозуміти, звідки в такому малому тілі [людини] такі високі думки, здатні обійти всю землю й вище небес зійти”.
Анонімний “Фізіолог” наповнений не лише точними відомостями про тварин, рослини, мінерали, а іі безмежною фантазією та вигадкою, поєднаними із сентенціями повчального змісту – мораллю для читачів. Для статей цього збірника характерні символіко-алегоричні тлумачення якостей звірів та птахів. І коли читаєш

про лисицю, то неодмінно згадуєш українські народні казки про цього хитрого звіра.
Поетичністю та ліризмом оповиті розповіді про горлицю, одуда, лелеку, лева. Куріпка ж чогось викликала у автора неприязнь, і він порівняв її із жадібною людиною, яка ніяк не може насититися багатством. Незвичайна іі захоплююча ця мандрівка у світ дашііх уявлень і фантазій!
Навіть маленькі діти знають зараз грецькі міфи про Пріама, Гектора, Енея, Єлену, Данаю та інших героїв. Але мало кому відомо, що дізналися вперше про них читачі з історичного твору, що прийшов на Русь у перекладі, – хроніки Іоанна Малали. Разом з іншими хроніками та хронографами, історичними повістями ця перекладна література знайомила давніх русичів із всесвітньою історією, відкривала широкі обрії і примушувала задумуватися над своїм місцем і роллю в оточуючому світі, спонукала до власної творчості.
Серед пам’яток перекладної літератури Київської Русі аж до XVIII століття величезною популярністю користувалася “Александрія” – повість про життя і подвиги знаменитого героя античності Александра Македонського. І зараз із цього твору можна почерпнути не лише багато історичних відомостей, а й відчути красу художнього слова, майстерність у творенні образів, метафоричність та афористичність мови.
До речі, любов до мудрих, афористичних висловлювань, які підходять до різних ситуацій у житті, па Русі здавна задовольнялася збірником “Пчо-ла” (як бджола збирає мед із різних квіток, так і упорядник книги чернець Антоній збирав “мислі мудрих людей” із церковних і світських книг). На мою думку, це саме той твір, який об’єднує людей, говорить, що для загальнолюдських цінностей немає ні кордонів, ні мовних бар’єрі”. Як не погодитися з такими чудовими висловами, як “Велике багатство – розум людини”, “Краще мовчати, ніж зле говорити”, “Добро прийняв – пам’ятай, зробив – забудь”, і не замилуватися ними.
Жаль тільки, що ми нечасто маємо змогу звернутися до цих першоджерел.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зачерпнімо мудрості зі світової давньої скарбниці (про найдавнішу перекладну світську літературу)

Categories: Твори з літератури

Links