Переказ повести Отроцтво Толстого Л. Н
План переказу 1. Иртеньеви їдуть із села в Москву. 2. Нові відчуття входять у життя героя. 3. Учитель Карл Іванович розповідає юнакові свою історію. 4. День народження Любочки.
5. Микола ламає маленький ключик від батьківської схованки 6. Витівка хлопчика стосовно Сен-Жерому. Хлопчик покараний. 7. Брат Володя надходить в університет. Його друг Нехлюдов стає другом і Миколи 8. Микола відзначає, як повзрослели його сестри. Він починає критично оцінювати поводження батька.
9. Бабуся вмирає, залишивши весь стан Любочке. 10. Микола готується до надходження
Переказ Подорож сім’ї Иртеньевих із села в Москву тривало чотири дні. У ці дні Николенька почував себе дивно спокійно. Він дивився по сторонах, розмовляв з рідними й зі слугами, уважав верстові стовпи. Катенька в розмові з ним уперше заговорила про нерівність їхнього положення (Иртеньеви богатие, а вони з матір’ю бедние), про що хлопчик ніколи раніше не замислювався У нього змінилося відношення до навколишнього світу: він зрозумів, що навколо велика кількість людей, яким немає до нього і його сім’ї ніякої справи і які живуть своїм власним життям. Після смерті матері все стало
При зустрічі з бабусею Николенька вразився, як та постаріла. Батько віддалився від сім’ї, жив у флігелі й виходив тільки кобеду. Карл Иванич, що у Москві навіщо-те затіяв носити руду перуку з нитяним проділом, здавався хлопчикові смішним. Дівчинки якось різко повзрослели.
З Володею відносини стали більше складними. Николенька відчував, що брат у всім вище його: в іграх, у навчанні, в умінні тримати себе. Це віддаляло братів друг від друга.
У цей час чотирнадцятилітнього хлопчика почали хвилювати жінки. Йому дуже подобалася покоївка Маша, біла, з розкішними формами й пишною косою, до якої був небайдужий і Володя, що не упускав моменту поцілувати покоївку Николенька ж був соромливий від природи й настільки переконаний у своїй потворності, що навіть не помишлял підійти до неї. Бабусі дуже не подобався Карл Иванич.
Вона вважала, що дітям потрібний теперішній утворений гувернер, а не мужик, що вчить їх тільки тирольским пісням. На її настійну вимогу німець поступився своє місце чепурунові-французові мосье Сен-Жерому. Перед відходом Карл Иванич розповів хлопчикові історію свого життя З дитинства він був нещасний, оскільки вважався незаконним сином графа фон Зоммерблата, і чоловік матері не любив його за це.
Він пішов служити в армію замість свого молодшого брата, воював з Наполеоном, потрапив у полон до французів, біг, потім працював на канатній фабриці, звідки змушений був піти, тому що дружина хазяїна закохалася в нього. Карл повернувся в сім’ю, але через три місяці за ним прийшли, щоб заарештувати нібито за дезертирство. Він утік в емс. Там він познайомився з генералом Сазиним, що взяв його в Росію.
Коли генерал умер, маменька Николеньки взяла Карла Иванича до себе, доручивши йому виховання хлопчиків, яких він полюбив, як рідних. У день народження Любочки в Николеньки із самого ранку все не ладилося Спочатку був урок історії, що хлопчик не любив. Учитель історії поставив Володі п’ятірку, а Николенька, що ніс про хрестовий похід усяка дурниця, одержав одиницю. Володя нічого не сказав гувернерові про погану оцінку брата, щоб того не покарали, і їм дозволили спуститися до гостей, які вже зібралися внизу.
Батько подарував дочки срібний сервіз, а за обідом, згадавши, що забув у своєму кабінеті цукерки, попросив молодшого сина принести їх і сигари, сказавши, де лежать ключі, і заборонивши що-небудь торкати. Хлопчика зацікавив маленький ключик, і він спробував відкрити їм портфель батька. Відкривши портфель, він відчув незручність від вчиненого, захотів скоріше закрити, у поспіху повернув ключик не в ту сторону й зламав його, але нічого не сказав батькові Після обіду, під час гри, Сонечка не обертала на нього уваги й увесь час шепотілася із Сережей Ивиним, що вразило Николеньку й викликало в ньому презирство до всієї жіновий статі. Тим часом гувернер виявив одиницю й велів йому йти наверх. У відповідь Николенька висунув мову й відмовився, а потім, коли француз пообіцяв висікти його різками, ударив Сен-Жерома.
Хлопчика замкнули в прикомірок до наступного ранку Після обіду гувернер відвів його до бабусі, що, дорікаючи його, довела себе до істерики. Коли Николенька, плачучи, виходив від бабусі, його зупинив батько, що виявив зламаний ключ, і теж почав лаяти його. Хлопчик розридався, спробував розповісти, що відбулося, але в нього почалися конвульсії, і він знепритомнів. Домашні простили його, однак француза з тих пор Николенька зненавидів, зрозумівши, що виховний метод жорстокого Сен-Жерома полягав у тому, що він принижував дітей. У цей час хлопчик продовжує співчутливо спостерігати за Машею, який її дядько не дозволяє вийти заміж за Василя, що працює в них кравцем.
Згодом Микола переконає батька дати Маші придане й поженити закоханих Володя надійшов в університет, здавши іспити на всі п’ятірки. У нього з’явилися нові друзі, з одним із яких, студентом князем Нехлюдовим, подружився й Микола, виявивши в їхніх поглядах на життя багато загального. Любочка й Катенька дуже змінилися. Катенька покращала, стала схожа на дорослу панянку й усіляко підкреслювала це. Вона по-різному поводиться зі сторонн і домашніми й дуже мало їсть.
Любочка некрасива, любить поїсти, у неї погана фігура, зате прекрасні чорні очі й начисто відсутнє кокетство. Батько зараз більше всіх дітей любить дочка, що стала дивно схожа на матір – не зовнішністю, а рухами, голосом, деякими вираженнями й манерою грати на роялі. Микола як і раніше щиро любить і поважає батька, але вже дозволяє собі критикувати його за деякі слова й учинки Бабуся дуже ослабшала, перестала виходити зі своєї кімнати. У неї часто бував доктор, і якось ранком, коли діти були відсутні, вона вмерла, залишивши весь стан Любочке й призначивши опікуном не батька, а князя Івана Івановича. Про її смерть не шкодував ніхто, крім її покоївки Каті, що хоч і лаялася з бабусею, але дуже любила її.
Миколі до надходження в університет залишається кілька місяців. Він вибрав математичний факультет Учиться він тепер добре, з гувернером більше не свариться, вони стали поважати один одного. Микола як і раніше мучається від своєї некрасивої, як він думає, зовнішності, але знаходить розраду в тім, що розумно, і навколишні бачать це.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)