Переказ сюжету повести Куприна “Гранатовий браслет”

Згорток з невеликим ювелірним футляром на ім’я княгині Віри Миколаївни Шеиной посильний передав через покоївку. Княгиня виговорила їй, але Даша сказала, що посильний відразу втік, а вона не зважувалася відірвати іменинницю від гостей. Усередині футляра виявився золотий, невисокої проби дутий браслет, покритий гранатами, серед яких розташовувався маленький зелений камінчик. Вкладене у футляр лист містив поздоровлення із днем ангела й прохання прийняти браслет, що належав ще прабабі. Зелений камінчик – це досить рідкий зелений гранат,

що повідомляє дарунок провидіння й оберігає чоловіків від насильницької смерті. Закінчувався лист словами: “Ваш до смерті й після смерті покірний слуга Г. С. Ж.”. Віра взяла в руки браслет – усередині каменів зайнялися тривожні густо-червоні живі вогні. “Точно кров!” – подумала вона й повернулася вгостиную.

Князь Василь Львович демонстрував у цей момент свій гумористичний домашній альбом, тільки що відкритий на “повісті” “Княгиня Віра й закоханий телеграфіст”. “Краще не потрібно”, – попросила вона. Але чоловік уже почав повний блискучого гумору коментар до власних малюнків.

От дівиця, по ім’ю Віра, одержує листа з голубками, що цілуються, підписаним телеграфістом П. П. Ж. От молодий Вася Шеин повертає Вірі обручка: “Я не смію заважати твоєму щастю, і все-таки мій борг попередити тебе: телеграфісти звабливі, але підступні”. А от Віра виходить заміж за гарного Васю Шеина, але телеграфіст продовжує переслідування. От він, переодягшись сажотрусом, проникає в будуар княгині Віри. От, переодягшись, надходить на їхню кухню посудницею. От, нарешті, він у божевільному будинку й т. д.

“Добродії, хто хоче чаю?” – запитала Віра. Після чаю гості стали роз’їжджатися. Старий генерал Аносов, якого Віра і її сестра Ганна кликали дідусем, попросив княгиню пояснити, що ж в оповіданні князя правда

Г. С. Ж. (а не П. П. Ж.) почав її переслідувати листами за два роки до заміжжя. Очевидно, він постійно стежив за нею, знав, де вона бувала на вечорах, як була одягнена. Коли Віра, теж письмово, попросила не турбувати її своїми переслідуваннями, він замовчав про любов і обмежився поздоровленнями по святах, як і сьогодні, у день її іменин

Старий помовчав. “Може бути, це маніяк? А може бути, Верочка, твій життєвий шлях перетнула саме така любов, який марять жінки й на яку нездатні більше чоловіки”.

Після від’їзду гостей чоловік Віри й брат її Микола вирішили відшукати шанувальника й повернути браслет. На інший день вони вже знали адресу Г. С. Ж. Це виявилася людина років тридцяти – тридцяти п’яти. Він не заперечував нічого й визнавав непристойність свого поводження. Виявивши деяке розуміння й навіть співчуття в князі, він пояснив йому, що, на жаль, любить його дружину й ні висилку, ні в’язниця не вб’ють це почуття. Хіба що смерть. Він повинен зізнатися, що розтратив казенні гроші й змушений буде бігти з міста, так що вони про нього більше не почують

Назавтра в газеті Віра прочитала про самогубство чиновника контрольної палати Г. С. Желткова, а ввечері листоноша приніс його лист

Жовтків писав, що для нього все життя полягає тільки в ній, у Вірі Миколаївні. Це любов, которою Бог за щось винагородив його. ІДУЧИ, він у захваті повторює: “Так святиться ім’я Твоє”. Якщо вона згадає про нього, то нехай зіграє ре-мажорну частину бетховенської “Аппассионаты”, він від душі дякує їй за те, що вона була єдиною його радістю вжизни.

Віра не могла не поїхати попрощатися із цією людиною. Чоловік цілком зрозумів неї порив

Особа лежачі в труні було безтурботно, начебто він довідався глибоку таємницю. Віра підняла його голову, поклала під шию більшу червону троянду й поцілувала його в чоло. Вона розуміла, що любов, про яку мріє кожна жінка, пройшла повз неї

Повернувшись додому, вона застала тільки свою інститутську подругу, знамениту піаністку Женни Рейтер. “Зіграй для мене що-небудь”, – попросила вона

И Женни (об чудо!) заграла те місце “Аппассионаты”, що вказав у листі Жовтків. Вона слухала, і в розумі її складалися слова, як би куплети, що закінчувалися молитвою: “Так святиться ім’я Твоє”. “Що з тобою?” – запитала Женни, побачивши її сльози. “…Він простив мене тепер. Всі добре”, – відповіла Віра

И. Г. Животовский


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ сюжету повести Куприна “Гранатовий браслет”

Categories: Скорочені твори

Links