Переказ казки Толстого “Три ведмеді”
Одна дівчинка пішла з будинку в ліс. У лісі вона заблудилася й стала шукати дорогу додому, так не знайшла, а прийшла в лісі до будиночка. Двері були відчинені. Вона подивилася у двері, бачить: у будиночку нікого ні, і ввійшла. У будиночку цьому жили три ведмеді. Один ведмідь був батько, кликали його Михайло Иванич. Він був великий і кошлатий. Іншої – була ведмедиця. Вона була поменше, і кликали її Настасья Петрівна. Третій було маленьке ведмежа, і шалі його Мишутка. Ведмедів не було будинку – вони пішли гуляти по лісі
У будиночку було дві кімнати:
Дівчинка взяла саму більшу ложку й похлебала з найбільшої чашки; потім взяла середню ложку й похлебала із середньої чашки; потім взяла маленьку ложечку й похлебала із синенької чашечки, і Мишуткина юшка їй здалася краще всіх
Дівчинка захотіла сісти й бачить у стола три стільці: один великий – Михаили Иванича,
Стільчик проломився, і вона впала на підлогу. Вона встала, підняла стільчик і пішла в іншу світлицю. Там стояли три ліжка: одна більша – Михаили Иваничева, інша, середня – Настасьи Петровнина, третя, маленька – Мишенькина. Дівчинка лягла в більшу – їй було занадто просторо; лягла в середню – було занадто високо; лягла в маленьку – ліжечко довелося їй саме впору, і вона заснула
А ведмеді прийшли додому голодні й захотіли обідати. Великий ведмідь взяв свою чашку, глянув і заревів страшним голосом:
– ХТО СЬОРБАВ У МОЇЙ ЧАШЦІ!
Настасья Петрівна подивилася свою чашку й заричала не так голосно:
– ХТО СЬОРБАВ У МОЇЙ ЧАШЦІ!
А Мишутка побачив свою порожню чашечку й запищав тонким голосом:
– ХТО СЬОРБАВ У МОЇЙ ЧАШЦІ Й УСЕ ВиХЛЕБАЛ!
Михайло Иванич глянув на свій стілець і заричав страшним
Голосом:
– ХТО СИДІВ НА МОЄМУ СТІЛЬЦІ Й ЗРУШИВ
ЙОГО З МІСЦЯ!
Настасья Петрівна глянула на свій стілець і заричала не так голосно:
– ХТО СИДІВ НА МОЄМУ СТІЛЬЦІ Й ЗРУШИВ ЙОГО З
МІСЦЯ!
Мишутка глянув на свій зламаний стільчик і пропищав:
– ХТО СИДІВ НА МОЄМУ СТІЛЬЦІ Й ЗЛАМАВ ЙОГО!
Ведмеді прийшли в іншу світлицю
– хто лягав у МОЮ ПОСТІЛЬ і ЗІМ’ЯВ ЇЇ!
Заревів Михайло Иванич страшним голосом
– ХТО ЛЯГАВ У МОЮ ПОСТІЛЬ І ЗІМ’ЯВ ЇЇ!
Заричала Настасья Петрівна не так голосно.
А Мишенька підставив лавочку, поліз у своє ліжечко й запищав тонким голосом:
– ХТО ЛЯГАВ У МОЮ ПОСТІЛЬ!
И раптом він побачив дівчинку й заверещав так, начебто його ріжуть:
– От вона! Тримай, тримай! От вона! От вона! Ай-яяй!
Тримай!
Він хотів неї вкусити. Дівчинка відкрила очі, побачила ведмедів і кинулася до вікна. Вікно було відкрито, вона вискочила у вікно й утекла. І ведмеді не наздогнали її.