Переказ другої частини “Герой Нашого Часу”. Фаталіст
Один раз Печорин жив кілька тижнів у козачій станиці, де за столом зайшла дивна розмова про одному з мусульманських повір’їв, нібито доля людини визначена небесами. Офіцери, кожний по своєму, висловлювалися за й проти, але зненацька один з них, серб, поручик Вулич, викликався “испробовать на собі, чи може людина…мати у своєму розпорядженні своє життя або кожному… призначена фатальна хвилина”.
“Зовнішність поручика Вулича відповідала цілком його характеру. Високий ріст і смаглявий кольори особи, чорні волосся, чорні проникливі
Печорин запропонував Вуличу парі, щоб довести, що нічого людині не визначена. Вулич погодився. Дивлячись на готування до пострілу, Печорин помітив, що на особі поручика лежить “печатка смерті”. “Ви нині вмрете!” – сказав він Вуличу. Той відповів: “Може бути, так. Може бути, немає…” Він взяв пістолет, про яке не було відомо, чи заряджене він, і нажав курок. Відбулася осічка. Усе полегшено зітхнули, вирішивши, що пістолет не
На Печорина цей випадок зробив сильне враження. Він довго не міг заснути, повернувшись додому, а коли нарешті забувся, його розбудили неймовірною звісткою, що Вулич убито. Виявилося, що на темній дорозі Вулич зустрів п’яного козака, у якого запитав, кого той шукає. “Тебе!” – відповів козак, ударивши його шашкою, і розрубив від плеча до серця… При останнім конанні він сказав тільки два слова: “Він правий!”.
Печорин зрозумів, що останні слова Вулича мали відношення до нього, що тільки що отметили на особі поручика ознака швидкої смерті. Виявилося, що вбивця замкнувся в якійсь хаті, нікого туди не пускає і юрба, що стояла навколо, ніяк не зважиться діяти. Печорин, згадавши Вулича, вирішує сам випробувати долю. Поставивши людей, які могли йому знадобитися, у дверей, він рушив усередину. Козак вистрілив, але промахнувся
Міркуючи про те, що трапилося,, Печорин пише, що “завжди смелее йде вперед, коли не знає, що його очікує. Адже гірше смерті нічого не трапиться – а смерті не минеш!”
Повернувшись у міцність, Печорин розповів Максимові Максимовичеві історію смерті Вулича. Старий, що, по вираженню Печорина, “не любить метафізичних дебатів”, висловився тільки на рахунок ненадійності курків і черкеських гвинтівок. Але Вулича йому було жаль: “Втім, видно, уже таку його на роді було написано!..”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)