Передреволюційна поезія В. Маяковського
Послухайте! Адже якщо зірки, запалюють – Значить – це кому-небудь потрібно? В. Маяковський В. Маяковський належить до дивної плеяди найбільших поетів XX століття, серед яких були й А. Блок, і С. Єсенін. Саме Маяковського з його сміливими, рішучими, закличними до дії віршами називають “співаком революції”, але він як поет сформувався ще до жовтневих подій, і поезія, створена їм до революції, не менш цікава й значна, чим післяреволюційна. А ви Ноктюрн зіграти Могли б На флейті ринв? Становлення Маяковського як поета почалося в 1910′ році
Футуристична естетика спочатку наклала відбиток на добутки молодого поета – у них багато бравади, відвертого епатажу, навмисного словесного експериментаторства. Всі ви на метелика поэтиного серця видеретеся, брудні, у калошах і без калош. Юрба озвіріє, буде тертися, наїжить ніжки стоглавая воша
И все-таки навіть у ранніх віршах Маяковського немає культу “самокоштовного Слова”, що декларували футуристи й сам Маяковський: “Ціль поета – слова”. Можна сказати, що експерименти ранньої Творчості поета – це пошуки нових виразних засобів для передачі авторських
Уже в ранніх віршах проявляється талант молодого поета: життєва спостережливість, творча влада над словом. У добутках, написаних у цей період, виражене гостре почуття тривоги, що охопила душу людини в капіталістичному місті (цикл “Я”, “З вулиці у вулицю”, “Адище міста”), звучить відчуття трагічної самітності, далеке футуристам, що оспівують гуркіт і динаміку міських вулиць. Адище міста вікна розбили на крихітними, сисними світлами адки. Руді дияволи, здіймали автомобілі, над самим вухом підриваючи гудки. У наступні роки у творчості поета наростають не тільки трагічні мотиви, але насамперед почуття ненависті й гніву, протесту проти існуючої ре Альности, що найбільше яскраво виявилося в поемі “Про Лако в штанях”, що Маяковський уважав програм Ным добутком свого передреволюційного твор Чества.
Я, Златоустейший, Чиє кожне слово Душу новонародить, Именинит тіло, Говорю вам: Дрібна порошина живого Цінніше всього, що я зроблю й зробив! Поема “Хмара в штанях” з’явилася вершиною його романтичної поезії, у ній звучить і глибока віра в людину, у його творчі можливості. Я знаю – Сонце померкло б, побачивши Наших душ золоті розсипи! Про ранній Маяковського Горький сказав: “Власне кажучи, ніякого футуризму ні, а є тільки Вл. Маяковський. Поет
Великий поет…” Важливе місце у творчості Маяковського 1914- 1917 р. займають добутки, що виражають його активний протест проти імперіалістичної війни, її жахів И безглуздості. Незважаючи на це, ще сильніше у віршах поета звучить надія на прихід нового “вільної людини”. У сатиричних добутках цього періоду поет нещадно викриває ненависний йому мир “жирних”, несправедливих суддів і продажних критиків (“Гімн обіду”, “Гімн критикові, “Гімн судді”).
Таким чином, творчий шлях Маяковського, приведший його до захопленого прийняття революції 1917 року, був складним і цікавим. В історії поезії творчість Маяковського стало поворотним пунктом до нового напрямку – соціалістичному реалізму. Діюча сила вірша (по вірші В. Маяковського “Лівий марш”) Там За горами горя Сонячний край непочатий. За голод, За мору море Крок мільйонний друкуй! В. Маяковський В. Маяковський завжди вважав, що поети революції повинні писати по-новому, не допускаючи штампів, повторів, недбалості
Свої добутки поет “шліфував” дуже ретельно й нещадно, роблячи їх виразними, сильними, переконливими. Вірш Маяковського “Лівий марш” – це своєрідний маніфест, монолог поета “про час і про себе”. За допомогою різних художніх прийомів, мар-шеобразного ритму, закличних інтонацій Маяковський у вірші “Лівий марш” зумів передати атмосферу мітингу тої пори. Він говорить про те, що час порожніх слів пройшло – прийшов час рішучих і активних дій. Розвертайтеся в марші!
Словесної не місце кляузі. Тихіше, оратори! Ваше Слово, Товариш маузер. Вибираючи слова, які звучно й переконливо можуть пролунати із трибуни, перед розгорнутим ладом, Маяковський надає цьому віршу характер веління, наказу. Однак поет і сам бере участь у цих подіях, що дозволяє йому підібрати потрібні формулювання, не стати голослівним, зберегти довірчий тон. З жартом поет підбиває матросів не відступати перед ворогом, стояти до переможного кінця за новий мир. Агов, синеблузые!
Розвівайтеся! За океани! Або В броненосців на рейді Ступлены гострі кілі?! Нехай, Оскалясь короною, Здіймає британський лев виття. Комуні не бути скореної. Лівої!
Лівої! Лівої! Відносна воля вірша від влади строгого ритму й розмірів, прийнятих у російській віршованій класиці, надають йому характер розмови, здатного надихнути матросів і вселити в них віру в необхідність боротьби: “Росії не бути під Антантою”. Слово – бойова зброя Маяковського, за допомогою якого він разить ворогів і підтримує впевненість у перемозі у своєму народі, прагнучи привести його в “сонячний край непочатий” з горя, голоду й мору
На думку Маяковського, ціль поета не просто донести до читача свої думки й переживання, але й схвилювати його, торкнутися живі струни душі – і спонукати до негайної дії. Кріплення В миру на горлі Пролетаріату пальці! Грудьми вперед бравої!
Прапорами небо оклеивай! Хто там крокує правої? Лівої! Лівої! Лівої!
(2 votes, average: 4.00 out of 5)