Пейзажні замальовки з роману “Євгеній Онєгін”
* Гнані весняними променями,
* З околишніх гір уже снігу
* Утекли мутними струмками
* На потоплені луги.
* Посмішкою ясною природа
* Крізь сон зустрічає ранок року
* Синіючи, блищать небеса,
* Ще прозорі, лісу
* Начебто пухом зеленіють.
* (“Євгеній Онєгін”.)
Пушкін дає реалістичне й у той же час глибоко поетичне подання про рідну природу. Так, осінь показана у звичних, ясних, легко пізнаваних прикметах:
Жовтень вуж наступив – вуж гай отряхает.
* Останні аркуші з нагих своїх галузей.
* (“Осінь”,)
Велике
* Під блакитними небесами
* Чудовими килимами,
* Блищачи на сонце, сніг лежить”
* Прозорий ліс один чорніє,
* И ялина крізь іній зеленіє,
* И річка під льодом блищить. (“Зимовий ранок”.)
Картини зими, намальовані поетом, розвивають дитячу фантазію. Вона зображена чарівницею й веселою пустухою:
* …І раді ми
* Витівкам матінки-зими…
* (“Євгеній Онєгін”.)
У Пушкіна зима радує й дорослих і дітей: “Зима!.. Селянин, тріумфуючи, на дровнях обновляє шлях…”
* От бігає двірський хлопчик,
*
* Себе в коня перетворивши…
* (“Євгеній Онєгін”.)
Даються яскраві, лаконічні побутові замальовки. Опис природи тісно пов’язане із селянським побутом, оживлено вчинками й діями людей. Поет зображує природу життєво правдиво, у різноманітній і конкретній її ознаках, властивостях, явищах