Пейзажні замальовки в романі “Герой нашого часу”

Познайомившись із композицією роману \”Герой нашого часу\” Михайла Юрійовича Лермонтова, мені хотілося б Відзначити художні вартості роману. Лермонтов використовував безліч художніх засобів і Прийомів (оригінальну композицію, різні способи оповідання й ін.) у цьому добутку. Одним зі Способів розкриття образів стає й пейзаж, що не втрачає й романтичних чорт. У лермонтовского пейзажу Дуже важлива особливість: він тісно пов’язаний з переживаннями героїв, виражає їхні почуття й настрої. Події роману розвертаються на тлі кавказької природи

– типове місце дії романтичних Добутків російської літератури (“Мцыри” Лермонтова, “Кавказький бранець” і “Бахчисарайський фонтан” Пушкіна). Із самого початку автор створює незвичайну, екзотичну й таємничу атмосферу

У першій за хронологічним Порядком главі “Тамань” образ моря виступає як тло (постійно чутне звук битких об берег хвиль, герой Любується прекрасними видами з вікна). Романтичною традицією є й зображення морської стихії, бури, Шторму; на якийсь час доля самого головного героя виявляється у владі водної безодні. Також немаловажну Роль грає образ місяця: майже всі пейзажі

в главі – нічні, і навіть образ дівчини-контрабандистки даний майже Повністю в місячному світлі

Чудовими романтичними пейзажними замальовками наповнений і глава “Бэла”, перша за сюжетним порядком. Тут Лермонтов проявляє себе як щирий художник і майстер слова: картини природи вражають своєю жвавістю і Яскравістю. Властиво, роман починається з опису Койшаурской долини: “З усіх боків гори неприступні, Червонуваті скелі, обвішані зеленим плющем і увінчані купами чинар, жовті обриви, покреслені вимоїнами, А там високо золота бахрома снігів…” Однак, Природа може бути не тільки тлом, але й діючою особою, що впливає на долі героїв: наприклад, Через грозу відбувається тривале побачення Печорина й Віри. Печорин у щоденнику прямо говорить, що “повітря Кисловодська розташовує до любові” і “тут бувають зав’язки всіх романів, які коли-або починалися в підошви Машука”.

Саме під час бури Максим Максимыч розповідає мандрівному офіцерові до кінця історію про Бэлу. Непогода тут є передумовою до появи цілої повісті, а виходить, має сюжетне значення. У добутку також зіставляється стан природи й душу людини

Так, у сцені, коли Печорин, одержавши Записку від Віри зі звісткою про їхній від’їзд, намагається наздогнати неї, пейзаж даний у похмурих, безрадісних тонах. Лермонтов нагнітає тяжке враження епітетами: хмара “чорна”, “в ущелину стало темно й сиро”, “Подкумок… ревів глухо й одноманітно”. Тут природа відбиває щиросердечний стан Печорина.

Якщо простежити дуель, то Можна помітити, що спочатку ранок представляється Печорину “блакитним і свіжим”, а під час самої дуелі він Зауважує, що “між вершин уже бродили волокнисті Хмари, що набігли зі сходу”. Після дуелі, побачивши Знівечений труп Грушницкого, Печорин пише: “Сонце здавалося мені тускло, промені його мене не гріли”. Природа Як би змінюється разом з настроєм героя

Таким чином, пейзаж у цій сцені більш повно виражає Авторські ідеї й задуми. Пейзажні замальовки в романі виконують ще одну важливу функцію: вони готовлять читача до майбутньої сцени. Так, наприклад, перед зустріччю з Вірою в главі “Князівна Мері” описується передгрозовий пейзаж: “повітря був Напоєний електрикою”. Висланий у міцність, Печорин нудьгує, природа здається йому нудної

Пейзаж тут допомагає зрозуміти щиросердечний Стан героя. Вид зоряного неба в повісті “Фаталіст” приводить Печорина до міркувань про долю покоління, у яких він Називає його \”жалюгідними нащадками, що скитаются по землі без переконання й гордості, без насолоди й страху\”. Як ми бачимо, пейзажні замальовки грають не останню роль у даному добутку. Чудове й майстерне Використання слова в створенні пейзажних замальовок, ретельно продумане розміщення описів природи в Структурі роману – от, що робить “Героя нашого часу” шедевром росіянці й світовій літературі

Коли в 1840 році вийшло перше окреме видання “Героя нашого часу”, Бєлінський відгукнувся про нього так: “Диявольський талант!” Роман викликав буру споровши й дискусій про образ Печорина, його моральності, Характерності або нехарактерності. Роман хвалили, лаяли, скорочували й захищали, але ніхто не міг заперечити Досконалість художньої форми, літературної цінності добутку. І мені хотілося б закінчити свій Твір словами Маяковського: \”До нас Лермонтов сходить, знехтувавши часи\”. Автор твору: Дроботенко В’ячеслав [email protected] by


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Пейзажні замальовки в романі “Герой нашого часу”

Categories: Нові твори

Links