Пафос військово-патріотичної героїки у творчості Пушкіна

Пафос військово-патріотичної героїки Вітчизняної війни, знайшло своє яскраве вираження в значительнейшем добутку пушкінської ліцейської лірики 1814 року – “Спогадах а Царському Селі”, прочитаному самим Пушкіним на публічному ліцейського, перехідному з молодшого курсу на старший, іспиті в присутності численних гостей і Державіна 8 січня 1815 року.

Вірш був написаний Пушкіним за завданням ліцейського професора Галича. Дві останні строфи в первісній редакції були відсутні й були додатково написані після звістки про згоду Державіна

особисто приїхати в Ліцей. Спогаду в Царському Селі” – добуток, що несе на собі явні риси учнівства, сполучає сліди впливу на складывавшуюся власну й самобутню поетичну систему молодого Пушкіна поетичних систем Державіна, Жуковського, Батюшкова й навіть Оссиана, сприйнятого й переломленого в його російської інтерпретації. Вірш починається чудовим по своїй стилізації (відтворюючої узагальнені в складному сплаві характерні риси поетики й Державіна, і Жуковського, і Батюшкова одночасно) нічним пейзажем Царського Села, що надає всьому уривку особливо врочистий і значний колорит:

* Навис покрив похмурої нощи

*

На зводі дрімаючих небес;

* У безмовній тиші почили діл і гаїв,

* У сивому тумані далекий ліс;

* Ледве чується струмок, що біжить у покров діброви,

* Ледве дихає вітерець, що заснув на аркушах,

* И тихий місяць, як лебідь величний,

* Пливе в сребристых хмарах.

Поява наприкінці цієї строфи місяця не тільки елемент пейзажу, але й певний момент композиційного характеру: вона необхідна для того, щоб у її світлі показати й перелічити предмети наступного опису. Після перерахування елементів околишнього пейзажу (пагорб, луг, тополя, верба, водоспади, озеро) іде розгорнутий опис свідчень, що зустрічаються в Царському Селі на кожному кроці, військової моці й слави Росії: пам’ятник на озері на честь А. Г. Орлова-Чесменского, пам’ятник на честь перемог Румянцева,. А потім – узагальнення й хвала полководцям, що затвердили військову міць Росії, і поетам, що прославили їхні подвиги: Державіну – як співакові Суворова, Петрову – як співакові Румянцева. Від цієї картини минулого століття Пушкін переходить до сьогодення – до тільки що що закінчилася Вітчизняній війні:

* Блиснув кривавий меч у неприборканій долоні

* Підступництвом, зухвалістю вінчаного царя;

* Повстав всесвіту бич – і незабаром лютої лайки

* Зашарілася грізна зоря.

Підготовляючи в 1819-1820 роках видання своїх віршів окремим збірником, Пушкін вніс в “Спогади” ряд виправлень, викинувши другу й передостанню строфи й усунувши в ряді місць захоплене звертання до Олександра I.

Читання Пушкіним своїх “Спогадів у Царському Селі” на ліцейському іспиті в 1815 році було справжнім тріумфом молодого поета. Негайно ж після іспиту, що був сприйнятий всіма присутніми як передача Державіним своєї поетичної ліри, Пушкін посилає Державіну свій вірш, власноручно переписане.

* Влернв у латинщину глибокої розум свій

* Трикраты уражений

* На приступі багнетом!

* Двуструнной балалайкою

* Походи продзвени

* Про витязя з нагайкою,

* Що в акупел і у вогні.

* Літав перед полками,

* Як вихорь на полях,

* И вкруг його рядами

* Вороги лягали в порох!

* Летів на зустріч слави

* Але зустрівся з ядром


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Пафос військово-патріотичної героїки у творчості Пушкіна

Categories: Нові твори

Links