ІСТОРІЯ БАТЬКІВЩИНИ У ТВОРЧОСТІ А. С. ПУШКІНА

Два почуття

Дивно близькі нам –

У них

Знаходить серце їжу –

Любов до

Рідному попелищу,

Любов до

Отеческим трунам.

Животворяща

Святиня!

Земля була

Б без них мертва.

А. С. Пушкін

Олександр

Сергійович Пушкін… Як багато значить це

Ім’я для кожного з нас. Із цим ім’ям,

Напевно, у кожної людини зв’язане перше

Знайомство з поезією. Кожний сприймає

Поета по-своєму, щораз відкриваючи для

Себе щось нове.

Ще в

Раннім дитинстві, не знаючи автора казок, ми

Читаємо

напам’ять уривки з казки про золотий

Рибці, слухаємо із завмиранням серця казку про

Прекрасній царівні-лебеді й благаємо

Батьків, щоб вони (уже в який раз!)

Прочитали нам казку про царя Додоне. І вже

Тоді, наївно, по-детски розуміючи вірші

Пушкіна, переживаючи за “гарних” героїв і

Ненавидячи “поганих”, ми вбираємо в себе всі

Краще із цих казок.

Згодом

Приходить більше глибоке розуміння

Творчості талантливейшего поета. І,

Нарешті, ми доживаємо до такого стану,

Коли усвідомлюємо, яке ж неоціненне

Спадщину залишив цей геній людству.

Пушкін! Ми так звикли

до цього ім’я, хто

Поезії, до його генія, до того, що він – “сонце

Росіянці поезії”, до того, що він – “росіянин

Людина в його розвитку, у якому эн, може

Бути, з’явиться через двісті років” (Гоголь), що

Він – “почате всіх початків” (Горький), що він

– “наше всі” (Ал. Григор’єв), що він – “самий

Чудова людина в Росії” (Микола I),

Що він “володіє

Всесвітньою чуйністю” (Достоєвський),

Що він – наш сучасник, тому що йде з кожним

З нас від народження до смерті. Пушкіна – на

Усе часи, Пушкін – вічний.

Великий поет,

Так само як велико й багатогранно його

Творчість. Воно охоплює всі сторони

Життя Росії минулого сторіччя. Це л історична

Обстановка, і побут епохи, і вдачі, і ідеологія.

Е Росії XIX століття

Розповідають добутку поета, але як

Близька вона нам, нащадкам, що живуть на стику

Часів, тому ito нам

Не далекий пушкінський патріотизм.

Тема Батьківщини

Займає велике місце у творчості А. С.

Пушкіна. Про що б не писав поет, цей образ

Завжди зігрівав його душу. Що відбувається,

Що відбувається на рідній Русі сьогодні, що

Очікує її завтра – думки ці невідступно

Тривожили його. Гаряче люблячи Росію, поет не

Міг не хвилюватися об “землі рідний

Минулій долі”, тому дуже часто ми

Бачимо звертання Пушкіна до Теми історії

Батьківщини. Це підтверджується більшим

Кількістю добутків як у прозі, так і

Поетичних, у яких поет намагається не

Просто відтворити ті або інші події,

Але й дати їм оцінку з позиції автора й

Громадянина. І, щоб не бути голослівної,

Приведу ряд добутків: “Дубровский”, “Капітанська

Дочка”, “Борис Годунов”, “Мідний вершник”,

“Полтава”.

Одне з

Перших таких добутків – “Пісня про віщий

Олегу”, написана в 1821 році, у якій

Викладається поетична версія кончини

Великого російського князя, що прославився

Своїми вдалими військовими походами й

Перемогами над сильними ворогами, зокрема

Над Візантією: “Твій щит на вратах

Цареграда”. Гордістю за Батьківщину, за

Сміливість і доблесне служіння Росії її

Синів, великих людей землі росіянці віє

На нас зі сторінок “Пісні”.

Тема

Торжества російської зброї, героїзму

Російського народу, переможця, визволителя,

Яскраво й сильно звучить і в добутках,

Присвячених Вітчизняній війні 1812 року –

Славній сторінці історії нашого могутнього й

Багатостраждальної Батьківщини.

Як

Величні рядки з “Євгенія Онєгіна”,

Воспевающие подвиг Москви:

Дарма

Чекав Наполеон,

Останнім

Щастям упоєний,

Москви

Уклінної

Із ключами

Старого Кремля;

Ні, не

Пішла Москва моя

До нього з

Винної головою.

У рядках

Вірша “Спогаду в Царському

Селі” яскраво простежується тема

Історичної особистості. Перед нами, як

Живі, встають прославившиеся в боях “перункагульских

Берегів” Румянцев, “вождь полунощного

Прапора” Орлів. Цій же темі присвячене

Вірш “Бородінська річниця”,

Написане в 1831 році із приводу узяття

Передмістя Варшави.

Однак

Слава Батьківщини – це не тільки військові

Перемоги, але процвітання народу, справедливе

Політичний пристрій. Після важко

Перенесеного всіма передовими людьми того

Вре-Мени розгрому декабристського повстання

1825 року Пушкін знову звертається до історії

Батьківщини. Поет створює цикл добутків про

Петрові I. Петровская

Епоха, як ніяка інша, глибоко і яскраво

Проаналізована Пушкіним, тому що, на

Мій погляд, особистість Петра I

Симпатична

Авторові. Поет бачить в образі Петра I

Зразкового

Правителя держави. У поемі “Полтава”

Він пише:

Була та

Неясна пора,

Коли

Росія молода,

У бореньях

Сили напружуючи,

Мужніла з

Генієм Петра.

В “Полтаві”

Іде пряме протиставлення Петра I

Мазепі й

Карлові XII як

Особам негативним, неповноцінним,

Приреченим на загибель. Петро I

Служив

Росії, її культурному, экономическомy

И

Державному росту. Петро I

Не грає

У війну, як Карл XII, і

Не думає про особисте піднесення, як Мазепа.

Для нього Війна зі Швецією не особистий каприз,

Не занятное час-провождение, а

Історична необхідність. Росія в

Серце. Росія в думках Петра. Корячись

Цим вимогам, своєму державному

Боргу й боргу совісті, він виконує

Титанічну роботу. От чому він, по

Влучному вираженню Пушкіна, “на тронe

Вічний був

Працівник”. У вірші “Станси”

Пушкін так писав про Петра I:

Те академік,

Те герой,

Те

Мореплавець, то тесля,

Він

Всеосяжною душею

На троні

Вічний був працівник.

Петро I

Показаний і

Як державний діяч, що

Здибив Росію, змусив зважати на нас

Заморські держави, і як неабияка

Особистість, і як людина, якій не далекі

Людські слабості. Великим у своєї

Простоті й відкритості людиною показаний

Петро I, і

Саме сполучення “простоти, добра й правди”,

Правди у всім, роблять Петра I

Грандіозної

Великою особистістю в історії славного

Батьківщини, в історії Росії. Росія, Росія

И ще раз Росія. Вона не сходить із вуст поета. А

Яка Росія без народу? І тому народ в

Творах Пушкіна – головна вирішальна

Сила історії. Народ, його думка, його побут і

Уклад життя яскраво виражені в будь-якому утворі

Поета. Але я хочу зупинитися на

Трагедії “Борис

Годунов”, у якій тема народу й історії

Найбільше глибоко виражена.

“Борис

Годунов” – у певному змісті

Новаторський добуток. Зрозуміло,

Коли поет створював цю трагедію, перед

Поглядом його стояв не тільки батьковбивця

Олександр I. Задум

Пушкіна був нескінченно ширше. Поет

Показує нам народний заколот, тому

Автора хвилює насамперед питання про

Природі цих хвилювань. Народ – це основа

Держави, і думка народне сильніше

Неправої влади державної. Воно, думка

Народне, рано або пізно карає цю владу.

Народ – творець історії, з його думкою

Не можна не вважатися – от велика думка

Пушкіна. Народна думка стала страшним

Гласом, що пролунав смертним вироком

Над Годуновым. Сила народу велика.

Велич

Держави у величі його народу. І в “Борисі

Годунове” я ще раз знайшла яскраве тому

Підтвердження:

Не знаєш

Чи, чим сильні ми,

Басманов?

Не військом, ні, не польскою помогой,

А думкою;

Так! думкою народним.

Народ, а не

Царі й самозванці творить суд історії. А

Росіянин народ сильний духом, російський народ

Могутній. В історії Батьківщини багато тому

Підтверджень. Хвала Пушкіну, хвала за те,

Що він простежив славний шлях народу, хвала

Творцеві добутків, які наближають

Нас до подій давно минулого років. Будь-яке

Історична подія не повинне віддаватися

Забуттю. Та й сама Історія не повинна бути в

Минулому. Ні, вона повинна бути з нами, мати

Вихід до живого буття. Твору Пушкіна

Бачаться мені саме тим вічним мостом між

Минулим і сьогоденням, вічним, тому що

Пушкін не вмре доти, поки буде жити в

Людині бажання осягти істину, що

Неможлива

У розриві з минулим, у розриві з пам’яттю

Предків, у розриві з долею Батьківщини. Не

Випадково Пушкін говорив, що пам’ять про

Минулому насамперед “світла”. Ця думка

Проходить через всю творчість поета. Вона й

Допомогла мені зрозуміти, що пам’ять і знання

Минулого наповнюють духовний мир людини,

Роблять його значним. Я думаю, людина,

Який бере на себе мужність писати про

Минулому, вічний, тому що його життя, доля й

Творчість зливаються з історією Батьківщини.

Так! Пушкіна

Неповторний. Кожне його слово вимагає

Серйозних роздумів. Може бути, тому, “коли

У народу відняли Бога”, Пушкін залишився,

Залишився навіки його пророком.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ІСТОРІЯ БАТЬКІВЩИНИ У ТВОРЧОСТІ А. С. ПУШКІНА

Categories: Нові твори

Links