ОСТАННІЙ ЛИСТОК – О’ГЕНРІ
У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. Студія Сью та Джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. Вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала Лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. Джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на глуху стіну сусіднього цегляного будинку. Одного ранку лікар сказав Сью, що для одужання Джонсі замало гарного лікування та догляду, необхідно,
Сью робила тушшю малюнок для оповідання в журналі і раптом Почула тихий шепіт Джонсі. Вона дивилася у вікно і лічила, скільки листків утрималося на старому плющі, який до половини заплів цегляну стіну “Коли опаде останній листок, я помру”,- сказала вона. Сью вмовила хвору не дивитися у вікно, доки вона не закінчить малюнок, В для цього їй необхідно покликати старого Бермана позувати.
Художнику Берману було за шістдесят, він давно писав лише Вивіски й рекламу, пив запоями, але стверджував, що іще створить свій шедевр. Коли Сью і Берман піднялися нагору, Джонсі дрімала.
Наступного ранку Джонсі попросила підняти штору. Після нічної бурі на плющі залишився один листок. “Це останній,- сказала Джонсі.- Він упаде сьогодні, тоді помру і я”. День минув, але листок продовжував триматися на гілці. Уночі знову йшов дощ, дув сильний вітер. Вранці листок все ще залишався на місці. Джонсі довго дивилася на нього, потім попросила у Сью трішки бульйону. За годину вона сказала: “Союзі, Я сподіваюся коли-небудь написати фарбами Неаполітанську затоку”. Удень лікар радо запевнив Сью, що шансів одужати у її подруги тепер значно більше, і додав, що мусить відвідати ще одного важкохворого старого художника Бермана.
Наступного дня лікар констатував: “Небезпека минула. Ви перемогли”. Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: “Містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього тільки два дні Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті. Він був непритомним. Черевики і весь його одяг промокли наскрізь і були холодними мов лід. Ніхто не міг зрозуміти, куди він виходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, драбину, зсунуту з місця, кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбами. Поглянь у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він не тремтить і не ворушиться на вітрі? Так, мила, це і є шедевр Бермана – він написав його тієї ночі, коли злетів останній листок”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)