“Чорна Пантера та Білий Ведмідь”.. Ця драма Володимира Винниченка по своїй проблематиці не має кордонів у часі та просторі. Лише по другорядних деталях ми здогадуємося, де відбувається дія. В творі присутні загальнолюдські теми любові до сім’ї, до іншої людини, до мистецтва. Всіма вчинками героїв керує любов, але не завжди це почуття високе, адже може бути і любов до грошей. У Винниченка ми бачимо антиалегорію. Він наділяє людей рисами певних речей і тварин, і самі прізвиська, дані автором, зразу влучно характеризують персонажів твору.
/>
Цікавою особливістю є те, що при наявності сюжету дія не рухається, головний герой не може зробити вибору, і проблема, що стоїть перед ним на початку, залишається нерозв’язаною в кінці. Це проблема вибору між особистим і загальним, між сім’єю і мистецтвом. Один із поетів сказав: “Якщо ви серйозно ставитесь до своєї справи, то вибирайте між життям, а саме коханням і працею. Ви розумієте, що це несумісні речі”. Білий Ведмідь, талановитий художник, хоч і не зробивши вибору, по суті віддає перевагу мистецтву, він втрачає сім’ю і гине сам через те, що не може існувати без цієї сім’ї, саме вона є джерелом
натхнення, і саме його жінка, а не Сніжинка могла дати йому кохання, а кохання необхідне мистецтву, як повітря. Це протистояння сім’ї та “вільного” мистецтва втілено в образах Чорної Пантери та Сніжинки. Всіма вчинками Чорної Пантери керує любов: до сина і до чоловіка. Вона шукає виходу з того становища, що склалося, намагається бути цинічною, але вихід один – смерть. Сніжинка – повна протилежність Чорній Пантері. Вона легко живе, поверхово кохає, грається людськими почуттями.