Особливості перекладів Лєрмонтова віршів Гете та Гайне
Мова йтиме про два всім відомі вірші. “Нічна пісня мандрівника” Гете та “Сосна і пальма” Гайне. Точніше, про ставлення Лєрмонтова до вибору творів для перекладу і ставлення поета до цієї роботи.
Скажемо відразу: переклади Лєрмонтова особливі. Вони ніколи не були просто передачею змісту, копіюванням образів, перенесенням у російський текст ритму німецького оригіналу. На мою думку, переклади Лєрмонтова краще й точніше назвати переспівами або віршами, створеними за мотивами віршів німецьких поетів.
Ось, наприклад, “Нічна
Але головне не це. У Гете – картина тихо спадаючої ночі, спокою у природі. Коли все затихне, засне й сам мандрівник. Прості, короткі фрази – прості й за використанням образних засобів:
На всех вершинах
Покой…
Так
На всі вершини
Ліг супокій.
Вітерець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай,
Не чути шуму бору…
Нічний пейзаж у перекладі Лєрмонтова складніший за образами, поет використовує дуже живий прийом – уособлення:
Горные вершины
Спят во тьме ночной;
; Тихие долины
Полны свежей мглой;
Не пылит дорога,
Не дрожат листы…
: Такі ж самі короткі, навіть непоширені речення, але завдяки уособленню пейзаж стае рельєфнішим, з’являється ефект присутності, відчуваєш цю тишу, саме дихання сплячої природи…
І людина, за Лєрмонтовим, не просто істота, що мешкає у навколишньому середовищі, підкоряючись ритмам зміни дня і ночі. Людина – частка цієї природи:
Подожди немного –
Отдохнешь и ты.
Може, ці рядки – про можливість вічного спокою, вічного відпочинку за наявності сили, сподівання на звільнення від нав’язаної метушні, суперечок? Тільки рік – тобто півсотні сторінок у повному виданні – відділяють цей вірш від “Выхожу один я на дорогу”…
Отже, це не тільки переклад, це – переосмислення гетевського твору, пронесення його крізь власне серце й душу.
До вірша “На севере диком стоит одиноко..”, тобто до відомого всім перекладу із Гайне, Лєрмонтов прийшов, так би мовити, у два етапи. Існує дві редакції перекладу. Повністю зберігаючи одразу знайдений чудовий мелодійний ритм, завдяки якому відчуваєш, як сосна хитається у своїй дрімоті, поет-перекладач багато чого змінює в образному складі вірша, роблячи свій образ виразнішим. Порівняй:
На холодной и голой вершине
Стоит одиноко сосна,
И дремлет… под снегом сыпучим,
Качаяся, дремлет она.
(Перша редакція)
На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
(Друга, канонічна редакція)
Поет все далі відходить від німецького оригіналу! До того ж, Лєрмонтов одразу ж змінює ідею Гайне, проводить свою власну думку. Справа у тому, що в німецькій мові слово “сосна” (eіn Fіchtenbaum) чоловічого роду (тому інші перекладачі створюють образ самотнього кедра), у Гайне йшлося про долю закоханих, яким не судилося зустрітися. У Лєрмонтова – сосна і пальма. Тому це роздуми про самотність, про пошуки, хоч уві сні, рідної душі, що тебе зрозуміє… Подивіться, у першому томі творів М. Лєрмонтова, що написані у 1840-41 роках: “И скучно, и грустно”, “На светские цепи”, “Утес”, “Они любили друг друга так долго и нежно”…
Мабуть, особливість Лєрмонтовських перекладів – не тільки в самобутньому, своєрідному таланті, а ще й в долі поета, в його роздумах того часу, що полонили серце, чим жила його душа…
(2 votes, average: 3.00 out of 5)