Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі А. Чехова “Чайка”
А. Чехов відомий у всьому світі як оригінальний творець короткого оповідання. Крім того, він є і визначним новатором у галузі драматургії. У свої п’єси Чехов переніс живе життя, без ефектів, без красивих поз і незвичайних ситуацій. Він вважав, що в театрі має бути все так само просто і водночас складно, як буває в житті. І саме такою, на думку критиків, вийшла його знаменита п’єса “Чайка”.
Якщо спробувати з’ясувати, що є рушійною силою в п’єсі “Чайка”, то тут навряд чи можна дати однозначну відповідь.
П’єса розвивається
Наприклад, любов у “Чайці” – один з найважливіших рушіїв сюжету. Щоправда, у чеховській драмі немає щасливих людей. Героям, як правило, не щастить у коханні.
Ніна не може ні зрозуміти, ні полюбити Треплєва. Він, у свою чергу, не помічає відданої, терплячої любові Маші. Ніна любить Тригоріна, але той кидає її. Аркадіна
Зазвичай любовна інтрига виражається у трикутнику. Тут же замість трикутника дивний ланцюг любовних захоплень, які вражають своєю безнадійністю. Яскравий приклад таких стосунків – Ніна, Треплєв і Тригорін.
У Треплєві немає того, чого так прагне Ніна. Його не можна, на думку героїні, навіть поставити в один ряд з Тригоріним – цим улюбленцем долі та публіки. У нього є все, як вважає Ніна, для щастя. І якщо обрати шлях з Тригоріним, то і вона, відповідно, дістане крихту цього Щастя (того, як вона його розуміє). Почуття до Тригоріна і потяг до “дивного світу” кумирів публіки для неї нероздільні. Характерно, що зрештою саме Тригорін – “хижак” знищує “білу чайку” – Ніну. У житті на її долю випало дуже багато горя, вона багато страждала (про це ми дізнаємося, до речі, від Треплєва: “Була у неї дитина. Дитина померла”), Тригорін же її швидко розлюбив і повернувся до своїх колишніх уподобань. Як бачимо, тригорінський сюжет для невеликого оповідання (“прийшов… побачив і легко так знищив… як… чайку”) перевірено життям. Але фінал відсутній, його виведено безпосередньо в життя. Що станеться з героїнею, ніхто не знає, навіть Чехов.
Чеховські історії кохання, навіть смерть молодого Костянтина Треплєва видаються доволі банальними: жив, сумував, любив і наклав на себе руки. У коханні Треплєва немає шекспірівських пристрастей. Його любов час не лікує. Вона лише перероджується і набуває хворобливих форм. Спершу він вбиває чайку, потім – себе. Утім, Чехов насамперед змальовує не любовну трагедію, а ситуацію вибору. Треплєв, який уявляє життя як театр, живе і вмирає, ніби грає у п’єсі. Зазвичай вважають, що вбита чайка – це зруйноване кохання Ніни до Тригоріна. Але ж Ніна через страждання приходить до віри. Віра робить її стійкою, загартовує: “Неси свій хрест і віруй…” Натомість у випадку з Треплєвим вбита чайка – то його душа, яка шукала щастя, але так його і не знайшла.
Все, що здавалося смішним і безглуздим, виявилося “страшним і згубним”. Фінальний постріл Костянтина Треплєва виразно засвідчує трагізм життя. Ніколи ще трагічне не доходило до такої прозаїчності, буденності, ніколи ще в ролітрагічних героїв і героїнь не виступали такі пересічні характери. У п’єсі, дія якої побудована за законами комедії, центральне місце автор відводить саме трагічним характерам – образам Ніни Зарічної і Костянтина Треплєва.
Чехову вдалося майстерно розробити найтонший підтекст. Слова в п’єсі дуже часто не прив’язані до дії, а хід п’єси майже не виражено у словах і вчинках. Автор таким чином підкреслює буденність того, що відбувається. І при цьому не забуває розвивати сюжет. Що ж ним рухає? Швидше за все – життя. При цьому Чехов не забуває, що він творить насамперед драму. І, мабуть, тому використовує в тексті такий прийом, як п’єса в п’єсі. Пригадаймо, як на початку драми Треплєв організовує виставу про Вселенську Душу, якою, як він сподівається, зможе пояснити недосконалість життя. А в кінці “Чайки” постріл Треплєва так само ставить крапку в його житті, що перетворилося на п’єсу. Примітно і те, що ті події, які б мали бути рушієм дії, відбуваються тільки за кулісами (смерть Ніниної дитини, самогубство Треплєва).
Натомість учасником драматичних подій у Чехова стає пейзаж. Захід сонця, місяць, озеро – це більше ніж краєвид, театральна декорація. Все це – відображення душевного життя героїв. Достатньо згадати, як Ніну – “чайку” – постійно супроводжує образ озера. Символічною також є назва п’єси. Образ вільного птаха, чайки – символ духовної свободи людини, натяк на незахищеність особистості й уособлення невимовно складного, навіть трагічного, але – злету.
У “Чайці” Чехов, мабуть, вперше так відверто висловив свою життєву й естетичну позицію. Його сумна комедія життя – перспектива у майбутнє, заклик до тих, хто обов’язково знайде свою мрію.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)