Основні теми й ідеї добутків А. И. Куприна
У літературі взагалі, а в російській літературі в осо-бенности, проблема взаємин людини й ок-ружающего його миру займає дуже істотне ме-сто. Особистість і середовище, індивідуум і суспільство – про це міркували багато російських письменників XIX століття. Плоди цих міркувань відбилися в багатьох стійких формулах, наприклад, у відомій фразі: “Середовище заїло”. Помітно загострився інтерес до цієї Теми наприкінці XIX – початку XX століття, в епоху, переломну для Росії. У дусі гуманістичних традицій, успадкованих від пройшло-го, розглядають
Творчість цього письменника бути довгий час як би в тіні, його заслоняли яскраві представники сучасної йому прози. Сьогодні твору Куприна викликають великий інтерес. Вони залучають читача своєї про-стотой, людяністю, демократичністю в самому бла-городном змісті цього слова. Мир героїв Куприна строкатий і багатолюдний
Письменник сам прожив яскраву,
Але Куприн ставиться до своїм зовні нека-зистым і невдачливим героям з тією теплотою й человеч-ностью, які завжди відрізняли російських письменників. У персонажах оповідань “Білий пудель”, “Тапер”, ” Гамб-Ринус”, а також багатьох інших угадуються риси ” ма-ленького людини”, однак письменник не просто воспро-переводить цей тип, але заново переосмислює його. Розглянемо це на прикладі дуже відомого расска-за Куприна “Гранатовий браслет”. Оповідання було написано в 1911 році. В основі його сюжету – реальна подія: любов телеграфного чиновника П. П. Жовтого до дружини члена Державної ради Любимова. Про цієї ис-тории згадує син Любимової, автор відомих мемуарів Лев Любимов
У житті все закінчилося не зовсім так, як в оповіданні Куприна, – чиновник прийняв браслет і перестав писати листа, більше про нього ниче-го не відомо. У сім’ї Любимових