Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Основ’яни про творчість Т. Шевченка

Основ’яни про творчість Т. Шевченка

Помітним національно-культурним осередком українців у середині ХІХ ст. став петербурзький часопис “Основа” (1861-1862), редагований кирило-мефодієвцем В. Білозерським. У роботі журналу взяли участь Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, а з нових авторів – О. Кузьменко, Марко Вовчок, Д. Мордовець, Л. Глібов, Ганна Барвінок, О. Кониський, С. Руданський, О. Стороженко та інші. Основною проблемою для часопису була проблема національного.
Журнал закликав інтелігенцію вивчати історію українського народу, розвивати національну культуру, відповідно

приділяючи на своїх сторінках велику увагу історичним працям, різноманітним фольклорно-етнографічним матеріалам, статтям про українську мову та літературу. “Основа” полемізувала з тогочасною реакційною шовіністичною польською, російською, французькою та німецькою пресою, захищаючи політичне та культурно-освітнє життя в Україні.
Поява журналу тісно пов’язана з іменем Т. Шевченка. Так, у листі від 25 травня 1859 р. поет писав: “… восени буде у нас свій журнал під редакцією Белозерского і Макарова” [1, 232], а в листі до Я. Кухаренка від 25 березня 1860 р. він назвав альманах “Хата” попередником
“будущого журналу “Основа” [1, 251]. В організації “Основи”, в підготовці до видання її перших випусків Т. Шевченко брав активну участь. Для неї він передав свої неопубліковані поезії. Літературознавець М. Бернштейн відзначає, що хоч Т. Шевченко і не належав до керівного ядра “Основи”, проте журнал йому зобов’язаний своїм існуванням. “Твори Шевченка, – пише дослідник, – як і матеріали про нього, які друкувалися в кожному номері журналу, від першого до останнього, становили найбільш знаменне і цінне в “Основі”, що відразу ж піднесло журнал” [2, 31].
До речі, М. Чернишевський в рецензії на перше число журналу “Основа” за 1861 р. [3, 68-83], оцінюючи досить зневажливо творчість І. Котляревського, Г. Квітки-Основ`яненка, П. Гулака-Артемовського, зазначає, що право на малоросійську белетристику і поезію вже визнано навіть обскурантами, але наукові праці малоросійською мовою з’являться тоді, коли освічені люди будуть не тільки розмовляти, а й думати малоруською мовою.
Разом з тим М. Чернишевський підкреслює значущість творчості Т. Шевченка: “Когда у поляков явился Мицкевич, они перестали нуждаться в снисходительных отзывах каких-небудь французских или немецких критиков: не признавать польскую литературу значило бы тогда только обнаруживать собственную дикость. Имея теперь такого поэта, как Шевченко, малорусская литература также не нуждается ни в чьей благосклонности. Да и кроме Шевченко пишут теперь на малорусском языке люди, которые были бы не последними писателями в литературе и побогаче великорусской” [3, 73]. Одначе російський критик надає перевагу тим письменникам, які творять російською мовою. На думку М. Чернишевського, вони належать до людей, “наиболее заботящихся во развитии малорусской народности” [3, 75]. Такі думки передового критика свідчать про дієвість шовіністичних засад у культурі, пропагованих ще В. Бєлінським. Хоча М. Чернишевський виправдовує існування української мови і літератури, але лише для здобуття простим людом рідною мовою елементарної освіти.
Друга, лютнева книжка “Основи” починалася спеціальним повідомленням про смерть Т. Шевченка. “Кто знал его как поэта и человека, поймет всю великость нашей утраты. Украина ответит стоном на страшную весть о смерти нашего батька: так все привыкли называть Тараса. Она потеряла в нем свое самое горячее сердце, свою славу, свою печаль и отраду… Теперь Украина действительно вдова-сиротина, сирота-небога, как он называл ее в своих вечно юных, полных безграничной любви и тоски, истинно народных созданиях” [4].
Часопис “Основа” за березень 1861 р. опублікував ряд матеріалів, присвячених вшануванню пам’яті Кобзаря. На початку книжки – стаття художника Л. Жемчужникова “Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение” [5, 1-21].
З глибокою повагою ставився до Т. Шевченка російський митець. Наголошуючи на постійних життєвих випробуваннях Т. Шевченка, автор статті разом з тим підкреслює його велику людяність. Постійне горе не зломило його, він залишився чистим серцем і помислами. “Поэт, гражданин, живописец, гравер, певец, – он везде шел честно и разумно” [5, 2], – стверджує автор спогадів.
Оцінюючи малярську спадщину Т. Шевченка, Л. Жемчужников наголошує, що він був в числі тих перших, хто звернувся до рідних джерел. Але ніхто з них не зумів виразити народний дух настільки сильно і свідомо, як Т. Шевченко.
Зазначимо, що Л. Жемчужников відкидає звинувачення багатьох критиків в одноманітності поезії Т. Шевченка. “Упрек этот несправедлив, – заперечує він. – Его поэзия была отголоском жизни, однообразным настолько, насколько однообразна жизнь народа” [5, 20]. Т. Шевченко вийшов з простого народу, та він не тільки не відвернувся від злиднів і сіряка, але “и нас обернул лицом к народу, и заставил полюбить его и сочувствовать его скорби. Он шел попереду, указывая и чистоту слова, и чистоту мысли, и чистоту жизни [5, 19] – підкреслює Л. Жемчужников.
Як висновок постають такі образні узагальнення Л. Жемчужникова: “Жизнь Шевченка, вся вместе взятая, есть песнь. Это – печальное, высокохудожественное произведение. Вырванный из народа, он представляет собою самый поэтический его образчик” [5, 20].
Прикметним є те, що у статті наводиться розповідь О. Лазаревського про останні дні життя поета і прощальні промови над його труною.
Так, П. Куліш у своїй прощальній промові підкреслює значення Т. Шевченка як творця української літературної мови. Тут наголошується: “Немає з нас ні одного достойного проректи рідне слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилася” [5, 5]. Завдяки Т. Шевченкові, переконаний П. Куліш, маємо право виголошувати цю промову рідним українським словом.
Ідеї Т. Шевченка загального добра, братерської єдності народів і соціальної справедливості прийнятні для всіх поколінь і націй. Тому його творчість як скарбниця народної мудрості є національним надбанням не тільки українців, а й усього слов’янства. Такі думки прозвучали в промові П. Куліша.
В організації похорону Т. Шевченка в Петербурзі брав участь і редактор “Основи” В. Білозерський. Ним теж була підготовлена прощальна промова, однак з невідомих причин не була тоді виголошена. “Слово над гробом Шевченка” В. Білозерського було подане у статті Л. Жемчужникова.
Високо підносить В. Білозерський ім’я національного пророка, який вказав путь своїм землякам. Особливо патетично звучить прохання, висловлене до Т. Шевченка, благословити послідовників його справи “на неустанну роботу для добра України і всього світу” [5, 7].
Зазначимо, що у шостій книжці часопису “Основа” за 1861 р. була опублікована анонімна стаття “Значение Шевченко для Украины”. Як було встановлено, автор її – сам редактор журналу [6, 28]. Тут подано чимало матеріалів до біографії поета, спогади автора статті. Особливо цікаве свідчення В. Білозерського провимоги письменника до написання творів. Якось Т. Шевченка запитали, чи не слід було б Марку Вовчку писати лише українською мовою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Відповіді до теми: “Поетична творчість Т. Шевченка” 1. Якою поезією відкривався “Кобзар” 1840року? Що ви знаєте про цю поезію? Поезією “Думи мої, думи мої…” Це своєрідне кредо молодого поета, де ви­кладено погляди на мистецтво взагалі й на художнє слово зокрема. Думами він називає свої заповітні мрії, задушевні прагнення, своє образне слово. Крім теми покликання митця, у творах...
  2. Творчість Шевченка після заслання 1857 – 1861 Поема “Неофіти”, незавершений Твір “Юродивий”, автобіографічний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава”, поема “Марія”, переспіви біблійних мотивів та давньоруських літературних пам’яток (“Плач Ярославни”), вірш “Марку Вовчку”, “Я не нездужаю, нівроку…”, “Світе ясний”, ” Ісаія. Глава 35.” У творах цього періоду Т. Шевченко продовжує висловлювати гнів проти тиранів народу. Наснаги поетові давало зростання...
  3. Творчість Т. Г. Шевченка періоду “Трьох літ”. Збірка “Три літа” Шевченко давно мріяв поїхати в Україну, одночасно сподіваючись, що зможе поїхати вчитись у якусь європейську країну. Проте поїздці за кордон не судилось. відбутися, і наприкінці квітня 1843 р. Шевченко виїхав в Україну. Цілком можливо, що він залишив Петербург разом з Гребінкою. Перебування в Україні тривало дев’ять місяців. За цей час...
  4. Розповідь про життя і творчість Т. Шевченка УРОК 14 Тема. Розповідь про життя і творчість Т. Шевченка. Мета. Повторити відомі факти з біографії письменника, розширивши новими відомостями; розкрити значення спадщини Кобзаря; вчити учнів ставити перехресні запитання і відповідати На них; виховувати у школярів глибоку повагу до Шевченка, бажання осягнути його геніальність і важливу роль в історії України....
  5. Охарактеризуйте творчість Тараса Шевченка періоду “Трьох літ” “Три літа” – назва альбому. Сюди поет включив Твори, що мають гостро політичний характер. Серед них: “Розрита могила”, “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Великий льох”, “Холодний Яр”, “Сова”, “Наймичка”, “Псалми Давидові”, “Заповіт”. Нові думки і нові образи приходять до Т. Шевченка у період “Трьох літ”. Але це не означає,...
  6. Спадщина Шевченка-художника Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою – все це ставить Т. Шевченка в перші лави освічених людей XIX століття. Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди,...
  7. БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО” І ВІРША Т. ШЕВЧЕНКА “ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА” Мета: розказати учням про Тараса Шевченка; формувати навички виразного читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати любов до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Спить старий сердитий сом, Сому сниться сьомий сон. Сонце пестить поплавок, Сом...
  8. Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, як національного...
  9. Літературознавці про значення творчості Шевченка Літературознавці про значення творчості Шевченка Тараса Шевченка не випадково визнано фундатором нової українсь кої літератури. Хоча деякі тенденції її розвитку вже можна було побачити в окремих творах деяких письменників, саме Шевченко перетворив українську літературу на явище літератури всесвітньої, його творчий геній ніби подолав звичні кордони. Саме в його творчості найповніше...
  10. Коли слово стає зброєю… (за творчістю Т. Шевченка) Про Шевченка писати важко. З багатьох причин. Шевченко ще за життя був приречений бути поетом. Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Її творчість – не просто поетичні творчість, а філософія, і мудрість, і заклик. Мені приємно усвідомлювати, що в мене є власний Шевченко,...
  11. Невмируще слово Шевченка В історії кожного народу є імена які становлять його гордість, славу і велич. Саме таким для України є безсмертний геній Тарас Григорович Шевченко – такий великий, що більше і бути не можна. До пророчих слів Шевченка так ніхто і не піднявся. Він борець за правду і свободу, він символ віри...
  12. СВІТОВА ВЕЛИЧ Т. ШЕВЧЕНКА 1. Укажіть твір Т. Шевченка, уривок з якого подано: “У нас же і світа, як на те – / Одна Сибір несходима, / А тюрм! А люду! Що й лічить! / От молдованина до фінна / На всіх язиках все мов­чить, / Бо благоденствує!” А “Кавказ”. Б “Тополя. В “Великий...
  13. Ранній автопортрет Шевченка Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття. Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його Творчості. У травні 1838 року, після викупу з кріпацтва, Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв – одного з...
  14. Лірика Т. Шевченка років заслання Літературна спадщина Т. Шевченка включає в себе довершені поетичні, прозові та драматичні Твори. Від твору до твору, від періоду до періоду творчість Т. Шевченка змінювалась, набувала нових рис, нових художніх особливостей. Безумовно, на творчість письменника впливала безліч чинників: історичні події, суспільна ситуація у країні, особисте життя. І в кожен період...
  15. Феномен Шевченка На хвилі історичних припливів і відпливів Тарас Шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. Удаюсь до цього космічного порівняння не задля звеличення. У нашому мікросвіті справді живе макросвіт. На нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і...
  16. Художні особливості балад Т. Шевченка Жанрова різноманітність літературної спадщини Тараса Шевченка досить широка. Писав він поеми й повісті, п’єси й поезії. Та першим твором, що дійшов до нас, була балада “Причинна”. Балада – це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі...
  17. “Ми – нащадки Шевченка” Тарас Григорович Шевченко в усі часи вважався символом української державності. Він мав безліч талантів та реалізовував їх на користь України. Почавши свою діяльність в якості художника, він також пізніше займався поезією і громадською діяльністю. Найбільш відомою працею Тараса Шевченка є збірка поем “Кобзар”. Перше видання збірки містило вісім твори, але...
  18. “Особливості долі Тараса Шевченка” Особистості великих українських людей необхідно вивчати, аналізувати і розглядати як можна більш ретельно. Необхідність цього обумовлена тим, що наш народ повинен віддавати належне своїм найкращим представникам, цікавитися ними, щоб ще більше прославити і визнавати їх внесок в українську культуру. Ні для кого не секрет, що Тарас Григорович Шевченко є найбільш...
  19. Майстерність Т. Шевченка-живописця (за картиною Т. Шевченка “Почаївська лавра з півдня”) План I. Живописна спадщина Т. Г. Шевченка. II. Особливості акварелі Т. Г. Шевченка “Почаївська лавра з півдня”. 1. Великі можливості техніки акварелі у живописі. 2. Зображення архітектурного ансамблю Почаївської лаври. Особливості архітектури храму, подвір’я та інших споруд лаври. 3. Зображення інших споруд Почаєва. III. Велич таланту Шевченка-пейзажиста. Живописна спадщина великого...
  20. Поема “Гайдамаки” Шевченка Творчість Тараса Григоровича Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись, насамперед, своєю демократичною тематикою, справжньою глибокою народністю. Поетичні твори в “Кобзарі” відзначаються жанровою різноманітністю: балади, ліроепічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об’єднує буйна волелюбність, прагнення свободи, любов до своєї Батьківщини і свого народу. Твори...
Основ’яни про творчість Т. Шевченка
«
»