“Ось дерево звелось…” – Райнер Марія РІЛЬКЕ (1875-1926)
З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.
Райнер Марія РІЛЬКЕ (1875-1926)
“Ось дерево звелось…”
Сонет “Ось дерево звелось…” відкриває збірку “Сонети до Орфея”. Ця збірка з’явилася несподівано, наче саме Небо послало її поетові перед смертю… 55 сонетів він написав усього за місяць, коли жив у Швейцарії, у замку Мюзот, у лютому 1922 р. У цій збірці Рільке славить природу, Творця і, попри все, життя, хоча він у цей час був у полоні смертельної хвороби. Збірку він присвятив Вєрі Оукама-Кнооп (1900-1919), юній талановитій танцівниці,
У першому сонеті поет зосереджується на передачі сили, яку пробуджує спів Орфея. Поет співає, і весь світ навколо змінюється; починають рости дерева, а з лісу виходять умиротворені звірі послухати співця… І саме з цього співу народжується новий світ
І змовкло все, та плине крізь мовчання
Новий початок, знак новий і рух.
Однак поета цікавить не спів Орфея, а те, що відбувається всередині тих, хто дослухається до його співу, адже лише це може змінити душу і навколишній світ:
Виходять звірі з лісової тиші,
Покинувши кубельця чи барліг,
Вони, либонь, зробилися тихіші
Не з остраху, не з хитрощів своїх,
А з прислухання.
І саме це прислухання притлумило “рев, скавчання, гам” і перетворило “маленьку хижу” серця, “де крилася жадливість їхня хижа” на храм – єдине, до чого повинна прагнути людина під час свого духовного поступу.
Сонет наповнений символами й алегоріями, які доволі часто використовуються письменниками та іншими митцями. Ріст дерева, і якого починається рух перетворення, явно асоціюється з міфологічним світовим деревом, яке поєднує всі три світи, і своїм ростом, віттям тягнеться до неба, світу духовного. Темний ліс із хижими звірами, ще від часів середньовіччя й Данте виступає алегорією людства, яке заблукало серед мороку й втратило своє духовне єство. Храм – уособлення піднесеної душі, відкритої Богу. Однак ці символи в Рільке не протиставлені один одному і навіть не контрастують між собою. Вони – суть одного й того ж, поєднані в спільній єдності: з хижі, при вході аж хитався ганок”, можна воздвигнути храм, бо снів Орфея, мистецтво одухотворяють і річ, і людину, і навіть звіра.
Орфей і орфізм
Орфей (той, що лікує світлом) – у давньогрецькій міфології син музи Каліоппи, богині співів, покровительки епічної поезії та науки, найстаршої серед дев’ята Муз, винахідник музики. Снів Орфея та його гра на золотій лірі, подарованій Аполлоном, зачаровує не лише людей, а й диких звірів, міг рухати дерева й скелі, від його пісень заспокоювалося розбурхане море. Після смерті дружини німфи Еврідіки Орфей спустився в Аїд, де зачарував своїм співом Харопа, перевізника душ через Стікс, Аїда та його дружину Персефону. Йому дозволили за6рати душу Еврідіки за однієї умови: дорогою до світу він не обернеться й не гляне на дружину. Проте Орфей не витримав і Еврідіка залишилася в Аїді. За одним із міфів, після смерті Орфеяя Зевс помістив його на небі як сузір’я Лебедя, а поруч його ліру – як сузір’я Ліри.
Орфей був противником пролиття людської крові й уважав, що колись небо, земля і море були сполучені воєдино, але потім посварилися й розділилися. Йому приписують створення одного з найдавніших езотеричних учень, яке дійшло до нашого часу у фрагментах і отримало назву орфізм. Орфізм мав на меті за допомогою обрядів очищення (одним із способів такого очищення було мистецтво) і праведного орфічного способу життя спокутувати давній гріх титанів – ненависних противників світового порядку, що стало прокляттям для всього людства. Орфіки вірили в безсмерття душі, що перебувало в полоні “тіла-в’язниці”, роздвоєність людської природи на добрий (душа) і злий (тіло) початки. Після смерті душа людини, що може мати декілька перевтілень, очищається від осквернення тілом і зливається з божеством. Деякі вчені прослідковують вплив орфізму на християнство. а християни перших віків уважали Орфея миротворцем, про прихід якого сповіщав старозавітний пророк Ісаїя.
Метафору співу як народження чогось нового згодом використав інший письменник, який теж пропагував шлях до Бога, Льюїс. Саме зі співу лева Аслана (“Хроніки Нарнії*) народжується новий світ.
1. Визначте провідні мотиви лірики P. М. Рільке.
2. Проаналізувавши вірші з циклу “Книга прощ”, визначте вплив українських вражень на творчість поета.
3. У збірці поезій P. М. Рільке, надрукованій у видавництві “Дніпро” у 1974 p., вірш “Гетсиманський сад” мав назву “Оливовий сад”. Як ви думаєте, чи випадковою була така заміна назви? Чи вплинуло це на сприйняття твору?
4. Порівняйте образи Орфея, Еврідіки та Гермеса з нірша P. М. Рільке та з давньогрецьких міфів. Чому поет звернувс я саме до цієї міфологічної історії? Аргументуйте свою точку зору.
5. Порівняйте образ Орфея з вірша “Орфей, Еврідіка, Гермес” та із “Сонетів до Орфея”. Чому саме цей давньогрецький герой привернув увагу P. М. Рільке?
6. Порівняйте оду “Пам’ятник” Горація та сонет “Не зводьте пам’ятників…” P. М. Рільке. У чому збігаються, а в чому відмінні естетичні позиції поетів?
7. Напишіть за творчістю P. М. Рільке твір на одну з тем:
– “Ти один сказан Богові щось нове…”;
– “Дрібні з життям в нас суперечки, надмірне те. що проти нас”;
– “На рубежі віків мій вік тече…”;
– “Не зводьте пам’ятників. Хай дія слави троянда тут щороку розцвіта. Бо то Орфей…”.
Текстові завдання
8. Виконайте тестові завдання.
1. Україна є місцем дії твору Рільке
А “Згаси мій зір”
Б “Пісня про правду”
В “Орфей, Еврідіка. Гермес”
Г “Гетсиманський сад” (“Оливовий сад”)
Д “Ось дерево звелось…”
2. До збірки “Сонети до Орфея” входить вірш А “Згаси мій зір”
Б “Осінній день”
В “Орфей. Еврідіка. Гермес”
Г “Гетсиманський сад” (“Оливовий сад”)
Д “Ось дерево звелось…”
(2 votes, average: 4.00 out of 5)