Опозиція Фауст – Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. Трагічний конфлікт Фауст – Маргарита

Урок зарубіжної літератури 9 клас

УРОК № 20

Тема. Опозиція Фауст – Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. Трагічний конфлікт Фауст – Маргарита.

Мета: розглянути основи філософської концепції Гете про закон єдності і боротьби протилежностей, його втілення в трагедії; довести, що Фауст і Мефістофель – “вічні образи” світової літератури; формувати етичні погляди на світ; пробуджувати в учнів філософський інтерес до власної особистості; учити висловлювати своє ставлення до запропонованих проблем та

аргументувати свою точку зору; розвивати логічне мислення, навички групової роботи.

Тип уроку: Аналіз художнього твору.

Не лише похмурі, невдоволені шукання

Фауста, а й знущання и гірка іронія

Мефістофеля становлять частину моєї власної душі.

Й. В. Гете

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Бесіда

– Як поводився Мефістофель під час експерименту над Фаустом і як поводився Фауст?

– З якою метою Бог послав людині Мефістофеля, якою була справжня мета вчинків чорта?

– Яку рису людини не взяв до уваги Мефістофель?

– Як ви думаєте, для чого автор увів у трагедію

жіночий образ?

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Твір Гете, як кожен класичний твір, є багатотемним і багатоідейним. Звісно, ми не можемо торкнутися усіх тем, які є у творі (наприклад проблеми влади, війни і релігії в суспільстві). Однак ми обговоримо тему добра і зла та тему кохання, щоб розкрити найпотаємніші сторони людської душі.

Погляньте, будь ласка, на вислів Гете, який став епіграфом сьогоднішнього уроку: автор частками своєї душі вважає і Фауста, і Мефістофеля. Чому? Це ми спробуємо зрозуміти. (Учні запису-ють тему та епіграф у зошити.)

III. Робота над темою уроку

1. Дослідницька робота в 4 групах

Завдання для групи 1

Порівняйте образи Мефістофеля та Фауста. Чим продиктовано поведінку кожного з них? Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?

Очікувана відповідь

Фауста та Мефістофеля об’єднує неординарність, а різнить призначення. Фауст і Мефістофель – антиподи, як і Мефістофель з Богом. Місія Мефістофеля в цьому світі – показати ницість людську. Він не змушує людей грішити, торгувати своєю совістю та душею; навпаки, він залишає людям право вибору: “Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”. Таким чином, велика роль Мефістофеля не лише в житті Фауста, але й в ідейному змісті трагедії.

Фауст – не просто узагальнений, типовий образ прогресивного ученого. Під час суперечки на небесах він представляє все людство, хоч і належить до найкращої його частини. Таким чином, він символічно являє собою людську популяцію; його доля та життєвий шлях не просто алегорично відображають усе людство, а начебто вказують на “здоровий рецепт” існування кожної людини: живи спільними інтересами, твори, працюй задля загального добробу-ту – у цьому є щастя.

Мефістофель – дух руйнування, але водночас ворог бездумної нерухомості та сила, що протистоїть застою, бездіяльності. Він – скептик, який зневажає людську природу й упевнений, що знає про неї всю правду: рід людський нікчемний, слабкий, якому при-таманні вади та низькі пристрасті, егоїзм і безпомічність. Його роль є двоякою. Як особистість Мефістофель протистоїть Фаусту (та автору) своєю невірою в добро, у гуманістичну сутність людини. Він розкриває людські слабкості, заплутаність та несправедливість людських стосунків; усе низьке та непристойне сприймає як норму буття на землі. І автор, і Мефістофель розуміють та декларують діа-лектичну творчу роль заперечення.

Завдання для групи 2

Охарактеризуйте образ Маргарити. Чи закономірним є фінал життя Маргарити? Як ви думаєте, чому Маргарита була прощена Богом?

Очікувана відповідь

Маргарита – проста дівчина, не має ані гострого розуму, ані глибоких знань, ані високих мрій. Вона – утілення відвертості, чистоти; земна та зрозуміла. Доброта, уміння прощати, готовність поступатися, скромність, небажання виділятись приваблюють до неї вишуканий розум і неспокійну душу Фауста. Дівчина здатна на всеохоплююче, жертовне та вірне кохання. Маргарита добра, ніжна і жіночна. Її думками та діями повністю керує кохання та коханий, на певний час вони цілком оволодівають нею. Вона не може чинити несправедливість, тому сумний фінал її кохання та життя логічно неминучий: її вчинки суперечать її сутності. Ми співчуваємо Маргариті, ми страждаємо разом з нею, з перших сцен її появи в трагедії відчуваючи, що дівчина приречена.

Перебуваючи в тюрмі, напередодні страти відмовившись від спасіння завдяки сповіді перед смертю, Маргарита висловлює жаль з приводу того, що “завжди була безголосою”. Вона звинувачує себе в тому, що порушила заповіді, піддалась коханню та чарам Генріха-Фауста, бездумно пішла за ним. Це не прозріння, а прояв моральних позицій її внутрішнього світу. При цьому відчай героїні, бажання спокутувати провину, гостре відчуття особистої відповідальності за скоєне, відмова від будь-яких пільг підносять Маргариту на висоту страдницького душевного очищення. Знаючи, що сонне зілля, від якого померла мати, їй дав Фауст, усвідомлюючи, що вбивство дитини було також вимушеним, своєї провини Маргарита не перекладає на коханого.

І, зберігши найкраще у своїй душі, вона навіть після смерті вища за Мефістофеля. У фіналі першої частини Мефістофель, утративши сподівання вивести Маргариту із тюрми, вигукує: “Вона засуджена на муки!”, але Голос з неба заперечує: “Врятована!”. Бог прощає Маргариті її гріхи, і цим Гете виявляє гуманістичне ставлення до жінки, яка має право на співчуття та розуміння.

Завдання для групи З

Проаналізуйте взаємини між Фаустом і Маргаритою. Чим закінчується їхнє кохання? На чиї плечі лягає відповідальність за наслідки їхніх взаємин? Чому Маргарита відмовляється втекти з Фаустом із в’язниці і Фауст залишає її там?

Очікувана відповідь

Жодна із земних утіх, якими спокушає Фауста Мефістофель, ученому не до вподоби. Він прагне:

Вмістить в собі всі радощі і муки,

Все те, що людству випало на долю,-

І глиб, і вись…

Мефістофелю вдається переконати Фауста в силі та красі кохання. Омолоджений Фауст бачить Маргариту, і в його серці прокидається жадоба кохання. Для Мефістофеля шлях до жіночого серця один – лестощі, подарунки, підкуп. Та кохання, що заполонило серце Фауста, підказує йому власний шлях до серця дівчини, і він обходиться без допомоги чорта. Фауст і Маргарита проводять теплі вечори разом, дівчина також охоплена пристрастю і сумує за коханим.

Однак Фауст і Маргарита – люди різного соціального становища, інтелектуальної конституції, їхнє призначення різне, тому спільного майбутнього в них бути не може. Фауст, хоча і кохає щиро, не в змозі уявити собі це почуття кінцем шукань; він є егоїстом у своїй палкості ще й тому, що не може встояти перед її спокусами. Він би ніколи не отримав задоволення від такого варіанту можливого людського щастя. Маргарита ніколи б не збагнула мети життя Фауста, тому їхні взаємини не могли мати оптимістичного фіналу. Кохання Маргарита і Фауста не мало перспективи ще й тому, що в ті часи ставлення суспільства до жінки, яка мала позашлюбний зв’язок з чоловіком, було негуманним. Однак Гете вбачає причину трагічної розв’язки любовних взаємин Фауста і Маргарита не стільки в соціальній сфері, скільки у сфері духовного розвитку героїв. Саме це стало причиною того, що їхня зустріч у в’язниці була останньою.

Завдання для групи 4

Чи змінило Фауста кохання до Маргарити? Якщо так, то яким чином? У чому подібне та відмінне в його коханні до Маргарити та Єлени?

Очікувана відповідь

Стихія кохання захопила героїв трагедії. Але любовна колізія між Фаустом та Оленою Прекрасною, утрата ними сина та родинного щастя – це зображення лише символічного кохання, у якому утілена думка просвітителів про роль античності в долі суспільства. Суть взаємин Фауста і Маргарити – велике земне почуття, здатне змінювати людей. Кохання до Маргарити духовно піднесло Фауста: він зумів побачити в ній не лише красиву жінку, а й людину, у якої, хоч і обмежений, але свій внутрішній світ. Разом з тим прагнення до самоствердження в коханні приводить ученого до надмірних життєвих прагнень, до неодноразового мимовільного і трагічного порушення моральних принципів. Він добре розуміє, що винний у трагедії дівчини. Досвід цього кохання вплинув на формування у Фауста почуття відповідальності за власні вчинки.

Кінець свого першого кохання та загибель Маргарити Фауст пережив тяжко, але прагнення діяти примушує його продовжити пошуки щастя. Нове кохання – це володіння досконалою античною красою – Оленою, яку захистити від покарання Менелая він так і не зміг; життя їхнього сина Евфоріона урвалося трагічно. Ми можемо говорити про те, що перше кохання розбудило в серці Фауста “природні”, найкращі риси, а друге – корисливість, звичку до споживання та збайдужіння до почуттів такого гатунку.

2. Повідомлення учнів про ставлення до жінки за часів Гете

В Німеччині та в інших країнах

(за випереджувальним завданням)

IV. Рефлексія

1. Узагальнення. Висновок

Учитель. Сенс опозиції Фауст – Мефістофель, з одного боку – спокуса людини таємними знаннями, з іншого – перемога людяності над темними силами, що видно у фіналі трагедії. У творі отримуємо трактування Бога та Божественного. Але Бог Гете – це Бог природи і кохання. Тож і для Маргарити знаходиться виправдання.

Фауст постає перед нами як певна людина, яка має свою долю, і як символ людини взагалі, у якій читач упізнає власні духовні пошуки. Ми разом із Фаустом шукаємо істину, щоб зрозуміти сенс і свого власного існування.

Дорожча не та істина, що сприймається на віру, а та, що здобута власним досвідом.

Істину людина повинна сприйняти не лише розумом, а й усім серцем; це має бути особистісно-сприйнята істина.

Істина має носити активний характер і виявлятися у вчинках людини.

Істина має бути співвіднесена із загальними законами Всесвіту, з природою. А природа в Гете – радісна, прекрасна і любляча, інша назва її – Бог.

Людина, яка зрозуміла, у чому є вища істина буття, має стати творцем. Людина йде з життя, але після неї залишається її творчість.

“Вічними” ж образи Фауста та Мефістофеля стали тому, що Фауст – уособлення нестримного прагнення людського духу вперед, а Мефістофель – уособлення скептичного заперечення.

2. “Таблиця Елвермана”

Робота проводиться в попередніх групах. Групи визначають своє ставлення до запропонованої проблеми.

Група 1. Чи заслуговує Фауст прощення за союз із чортом?

Група 2. Чи заслуговує Маргарита, щоб її було виправдано?

Група 3. Чи вважаєте ви Мефістофеля злим і підступним?

Група 4. Чи можна виправдати Фауста за те, що він залишив Маргариту у в’язниці?

Методичний коментар

“Таблиця Елвермана”. Мета стратегії – формування в учнів уміння здійснювати всебічний аналіз запропонованої проблеми, організація дискусії та формування чіткої позиції щодо обговорюваних проблем з використанням дібраних аргументів. Зміст проблеми формулюється таким чином, щоб можна було відповісти на запитання як позитивно, так і негативно. Кількість аргументів та контраргументів повинна бути однаковою.

Так

Проблема

Ні

V. Домашнє завдання

Підготуватись до уроку додаткового читання – виразно читати та аналізувати поезії Гете; для 1-2 учнів: підготувати повідомлення на теми “Гете і Україна”, “Переклади Гете українською”; готуватись до написання контрольного твору за творчістю поета.