Сполучник чарівних звуків, почуттів і дум

О. С. Пушкін – видатний поет, письменник першої половини 19 століття. У його віршах є все, що повинен осмислити кожна людина. Основний рід його творчості – це лірика, головними темами якої є волелюбні, призначення поета й поезії, любов і дружба, тема Батьківщини, філософська проблематика

Пушкін багато думав про долю своєї Батьківщини й російського народу, і присвятив цій темі безліч своїх прекрасних віршів. Ще в ліцейські роки в Олександра Сергійовича зложилися волелюбні погляди й настрої, близькі до декабристських, викликуючи: “Я

серцем римлянин; кипить у груди воля; у мені не дрімає дух великого народу!..”

Після закінчення ліцею Пушкін попадає в середовище революційно й волелюбного народу, де відразу залучає до себе увага як виразник передових поглядів свого століття, співак політичної волі. Його вільнолюбна лірика дуже добре й повно відбилася в оді “Вільність”, написаної незабаром по виходу з ліцею. Пушкіна вважає, що закон повинен правити російським народом це стан забезпечення політичної волі в Росії. Олександр Сергійович виражав погляди декабристів, майстерність поета надавали оді більше революційний характер. Передовою

молоддю вона сприймався як заклик креволюции.

Ще один вірш, написаний у Михайлівськім, – це “Село”. Його можна розділити на дві частини. У першої – Пушкіна описує сентиментальний пейзаж Вмихайловском.

Поет ховається тут від суєти життя: “Я тут, від суєтних оковів звільнений, учився в істині блаженство знаходити”.

У другій частині він критикує кріпосне право. Поет говорить, що росіяни поміщики привласнили собі “і праця, і власність, і час хлібороба.”

Тема вільності й боротьби із самодержавством звучить також у вірші “До Чаадаєва”. Воно написано у формі дружнього послання, але в ньому відбиваються погляди й політичні настрої, які поєднували Пушкіна з його другом Чаадаєвим. Олександр Сергійович говорить, що гне “влади фатальний” змушуючи людей передових поглядів з особливою гостротою почувати “покликання вітчизни” і нетерпляче очікувати “хвилини вільності святий”. Поет призиває свого друга боротися за волю Батьківщини. Він показує тут, що любов до країни нерозривна з боротьбою за неї волю

Багато прекрасних віршів Пушкін присвятив дружбі. Товариський, що вмів цінувати людей, Олександр Сергійович мав багато друзів. Дружба для нього була силою, що з’єднує людей у міцному сполучнику на все життя. Друзів поет придбав ще в ліцеї, адресував їм свої послання, искренно й задумливо відгукувався віршами на ліцейські річниці. Закінчивши ліцей, випускники вирішили зустрічатися щорічно 19 жовтня, у день народження ліцею. У ті роки, коли Пушкін був у посиланні й не міг бути разом із друзями, він не раз надсилав їм свої вітання. У великому посланні 1827 року Пушкін із серцевою теплотою звертається до друзів, згадуючи дні життя в ліцеї. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю:

Друзі мої, прекрасний наш сполучник!..

У житті Пушкіна було досить багато жінок, яким він присвячували свої поетичні шедеври. “Я вас любив…”, “На пагорбах Грузії…”, “Визнання”, “Мадонна”. Під впливом цих віршів у людини народжується подання про ідеал жінки: “геній чистої краси”. Шедевр любовної лірики – вірш “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…” Це один із самих мелодійних добутків. Слова, знайдені поетом, дуже прості, але вони наповнені глибокими почуттями, що змушують пережити те, що почував поет

И серце б’ється в упоенье,

И для нього воскресне знову

И божество й вдохновенье,

И життя й сльози й любов

У своїй творчості Пушкін зачіпає й тему природи, тому що вона надихала поета. Він ніжно озивається про кожний листочок, квітку. Багато віршів в Олександра Сергійовича про красу російської природи, про пори року. “Осінь” – дуже гарне, барвисте зображення природи під час осіни. Перед нами різноманітні картини життя: полювання поміщиків, від якого страждають засіяні поля селян, катання на ковзанах, зимові свята й багато чого іншого. Пушкіна описує тут і процес своєї поетичної творчості, говорить про долю передового поета в умовах кріпосництва в Росії 30-х років 19 століття. Із всіх пір року поет віддавав перевагу осені. “З річних часів я радий лише їй однієї. Яскравими фарбами він малює осінній пейзаж: “пишне природи увяданье…”, “багрець і в золото одягнені ліси”.

У Пушкіна часто мінялося відношення до місії поета. Він уважав, що поезія, не може й не повинна служити навіть найблагороднішим починанням. Мистецтва для якої-небудь високої мети. Ця тема проходить через всю творчість Пушкіна. В 1826 році він створює вірш “Пророк” – свій маніфест, де проголошує божественну суть мистецтва. Але починається вірш не із самої появи “шестикрилого серафима”, воно відкривається двома рядками, що пояснюють, до кого з’явився серафим:

Духовної жаждою млоїмо

У пустелі похмурої я тягнувся

Поет – пророк, він вибраний, щоб нести людям слово істини. Йому ведено все, що відбувається на землі, на морі й у небесах:

И почув я неба содроганье,

И гірський ангелів поле

Вірш “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний..” стало поетичним заповітом поета, він підводить тут підсумок своєї творчості й уважає своєю заслугою те, що в “жорстоке століття восславил” волю, тобто боровся проти самодержавства й кріпосного права за звільнення народу

У своїй ліриці Пушкін звертався до всіх сторін життя, щирої, правдивий, глибокий людина, вона заклав основи російської літератури, визначивши її жанрово – ідейна своєрідність на багато років уперед, виявивши при цьому в образі ліричного героя людини, близького до ідеалу, для якого сполучник звуків, почуттів і дум була визначальною рисою його особистості


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сполучник чарівних звуків, почуттів і дум

Categories: Шкільні твори

Links