Мефістофель у “Фаусті”
Мефістофель, звичайно, говорить зовсім інше. На його думку, людина – “тварина із тварин”, вона не здатна наблизитися до вершини духу.
Мефістофель виступає у трагедії символом зла. Він так говорить сам про себе: “Я – тої сили частина, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. Я ж – частина од часті лиш, що перше всім була, частинка тої тьми, що світло привела”.
Сам Гете пояснював цей образ як “дух заперечення”.
Справді, Мефістофель втілює в собі дух діалектичного заперечення. Це означає, що він не тільки знищує щось
Проблема боротьби добра і зла має біблійну основу. Люди постійно опиняються в ситуаціях морального вибору між добром і злом, Богом і дияволом, світлом і темрявою. І правильний вибір залежить не від зовнішніх обставин, а тільки від людської сутності, від сили людського духу.
Ситуація вибору є вихідною ситуацією “Фауста”. Не випадково у розмові з учнем Мефістофель повторює біблійну фразу: “Будете, як Бог, знати добро і зло”. Вибір між добром і злом, духовним і тілесним, життям і смертю, істиною і темрявою й визначає
Образи Господа і Мефістофеля втілюють вічну боротьбу Добра і Зла. Письменник показує, що боротьба ведеться не тільки на землі, а й у сфері духовній – у внутрішньому світі особистості. Гете вважав, що від результату цієї боротьби залежить не тільки сучасне, а й Майбутнє. Звичайно, як письмен-ник-просвітитель, поет вірив у перемогу сил розуму, добра, справедливості.
Система образів трагедії ” Фауст “
Образів, які структурують ідейну тканину всього твору, лише два – це Фауст і Мефістофель; інші образи тільки доповнюють головні та символізують спокуси на шляху Фауста до пізнання абсолютної істини.
Образ Фауста є центральним у трагедії. Він відображає як суперечливість процесу пізнання, так і неоднозначність поглядів самого Гете. В образі доктора Фауста автор зображує людину, котра прагне усвідомлення глобальних проблем буття.
Фауст – символічна фігура, що втілює риси всього людства, але значно підноситься над рівнем звичайної людини. Фауст – титанічна особистість, яскрава і значна індивідуальність, завжди невдоволена собою та навколишнім світом.
Фауст – людина надзвичайної духовної сили. Мефістофель про нього говорить:
Та раб то раб, а служить по якому?
І їсть і п’є він щось не поземному.
Його думки, на безум хворі,
Ширяють десь в непевній далині.
То з неба б він зірвав найкращі зорі,
То пив би він всі радощі земні;
Та ні земля, ні далі неозорі
Не вдовольнять тієї маячні.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)