Оповідання про мого друга (опис)
Усім відома прислів’я: “Друг пізнається в лиху”. Я чув її багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому. У мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худий підліток з короткою стрижкою. Примітні в нього тільки ока: вони дуже незвичайні, як у кішки мигдалеподібні й зелені кольори. Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато прищулюється, начебто хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб усе зрозуміти й довідатися. Олег – завзятий шахіст. У нього також є третій дорослий розряд по плаванню,
Торік ми разом побігли купатися до ріки. Я погано плаваю, але ніколи в цьому не визнавався нікому. Олег запропонував плисти до іншого берега ріки. Ми поплили, а я чомусь злякався й почав мовчачи тонути. Олег побачив це й швидко витягнув мене. Він урятував мене, і після цього ми сильней здружилися. Потім він навчив мене плавати, як треба, і грати в шахи.