Оповідання І. Франка про дітей та школу I. ФРАНКО
УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
I. ФРАНКО
Оповідання І. Франка про дітей та школу
Серед значної спадщини І. Франка для дітей виділяються ті, у яких письменник розповідає про дітей та їхню долю у несправедливому суспільстві, про шкільне життя тогочасних учнів. Франко завжди любив дітей, завжди знаходив час поспілкуватися з малечею. Як зазначав сам: “Життя мало мені всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”.
І. Франка хвилювали питання народної освіти, навчання та
Малий Мирон – найулюбленіший герой І. Франка. В оповіданні “Малий Мирон” ідеться про сільського
Оповідання “Олівець” – гнівний осуд тогочасної системи освіти. Розповідь у творі ведеться від першої особи, в оповідачеві неважко впізнати самого І. Франка. Цей твір – змалювання страшної картини жорстокого знущання п’яного вчителя з беззахисного школяра, бідного сільського хлопчини Степана Леськіва. На уроці арифметики Степан не писав цифри, бо загубив олівець. Це розлютило учителя, він вхопив Степана за волосся і щосили почав бити різкою. Хлопець кричав від болю, але учитель на це не зважав. Не звертав він уваги й на те, що останні тридцять учнів тремтіли від жаху, співпереживаючи нещастю бідного однокласника.
А вдома Степана покарав батько, бідний селянин, для якого втрата олівця була великою шкодою.
Франко виступає проти фізичного покарання, яке вселяло в душі дітей страх і невпевненість, боязливість і покору.
Головний герой оповідання “Грицева шкільна наука” – Гриць. Хлопчик був здібною дитиною, батьки віддали його до школи, щоб розвивався, учився нового. Але минув рік навчання, а хлопець так нічого й не навчився. Більше того, він зненавидів школу. Коли ж колишній пастушок знову повернувся на пасовисько до гусей, то був просто вражений, коли почув від гусака “а баба галамага” – фразу, яку він рік вивчав у школі.
Франко засуджує антипедагогічну систему австрійської школи, навчаючись у якій, діти мріють про одне – швидше повернутися додому, до сільської роботи, на пасовисько до гусей, корів, овець, де немає ні принижень, ні щоденних різок, ні “штурханців”.
В оповіданнях про дітей та школу І. Франко виявляє себе видатним педагогом, який обстоює гуманні методи навчання і виховання дітей. Він переконаний у надзвичайній важливості ролі вчителя в навчально-виховному процесі. Зазирнувши глибоко в душу своїх героїв, письменник майстерно розкрив їхній внутрішній світ, зобразив їхню психологію і виразив свій протест проти системи освіти, яка лише затуркує дітей.