“Через терни – до зірок” (життєвий шлях Івана Франка)

Кажуть, що справжній талант може розвинутися тільки у випробуваннях. Життєвий шлях великого українського письменника, ученого, політичного діяча Івана Франка – яскрава ілюстрація до цього твердження.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1S56 року в селі Нагуєвичі Дрого­бицького повіту в сім’ї сільського коваля. Чудова природа Прикарпаття була різ­ким контрастом із тяжким життям простих людеіі.

Батька, Якова Франка, дуже поважали селяни. Часто в його кузні збиратися мешканці навколишніх сіл, робітники нафтових промислів –

і тоді заходили роз­мови про злиденне життя, важку працю, хижу експлуатацію і несправедливість. Дорослі не звертали уваги на маленького хлопчика Івася, який тихенько сидів у кутку і уважно прислухався до розмов старших.

Картини праці в кузні, сумні оповідання, образ вогню батьківського горна на­завжди закарбувалися в пам’яті Івана Франка.

Коли Івасеві виповнилося шість років, батько відвів його до початкової шко­ли. Хоч навчання велося німецькою мовою, хлопчик за два роки став найкращим учнем школи.

Закінчивши початкову школу, Франко вступає до Дрогобицької школи ченців – василіан, де також

панувала німецька мова, а вчителі-ченці не вчили, а катували учнів. У цій школі учні – панські синки – насміхалися із заіяканого селянсько­го хлопчика, але, усім на диво. Франко найкраще закінчив навчальний рік. Треба було продовжувати навчання, та сім’ю спіткало велике горе – помер батько, голо­вний годувальник великої родини, добра, чуйна, любляча людина. Четверо дітей залишилися сиротами. Але через деякий час у сім’ю прийшов вітчим, який вия­вився порядною людиною і гарним хазяїном. Він добре ставився до сиріт, зробив усе можливе, щоб Іван мав змогу продовжити навчання.

1867 року одинадцятилітній Івась вступає у Дрогобицьку гімназію, у якій пред­мети викладалися польською мовою. Перший рік хлопчик просидів на останній, “ослячій лавці”, але наприкінці навчального року виявилося, що він – найкра­щий учень. Потім уже до нього по допомогу зверталися тупуваті учні з багатих сі­мей, і він допомагав їм у навчанні.

Іван не зважав на глузування, на свою бідність і учився, багато читав, запи­сував народну творчість, почав писати власні твори, перекладав із польської і ні­мецької мов.

Після закінчення гімназії Франко без будь-яких зусиль вступив до Львівського університету на філософський факультет, продовжував писати, друкував свої пер­ші твори у журналі “Друг”, вивчав життя й побут дрогобицьких і бориславських робітників, викривав причини страждань народу. Його активна творча і політична діяльність зацікавила поліцію. Франка заарештувати і посадили в камеру разом із кримінальним злочинцем. Цей арешт, а потім суд, холодна брудна камера підірва­ли здоров’я письменника, ате не змогли зломити його духу. Найгіршим було те, що від нього відсахнулися люди, які ще так недавно набиватися в друзі.

Через три роки Франка знову заарештували, а після звільнення пересліду­вання не припинилися. Та письменник ні на мить не припиняв своєї діяльності. Якщо на початку 70-х років він просто симпатизував боротьбі простих людей за свої права, то після арештів сам став на шлях цієї боротьби: писав твори про ро­бітників, пропагував визвольні ідеї, виступав на захист трудящих.

Активна літературна, суспільна діяльність і наукова робота принесли Франкові заслужену славу і визнання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Через терни – до зірок” (життєвий шлях Івана Франка)