Оповідання Бориса Грінченко “Олеся”
Оповідання “Олеся” починається з оповідання про далекі часи. Невелике українське Село розташоване серед боліт Волині. Татари й турки, які робили набіги на нашу землю, часто не знаходили це поселення, тому що воно ховалося між лісів. В одній з хат проживав старий козак Данило. Колись він хоробро воював проти всіляких ворогів, був гарним запорізьким козаком, але довелося йому випробувати й неволю. Потрапив Данило в турецький полон, багато років довелося там пробути, поки не звільнили його з рабства Козаки. Повернувшись у рідне село, став
Дружина його давно вмерла, і він прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесеві й хлопчика Михайлика. Олеся була старшенької, їй було вже років шістнадцять. Жили вони в дружбі й згоді. Дід Данило часто розповідав про турецьку неволю, діти уважно його слухали. Часто ті оповідання закінчувалися спогадом про те, як Данило знайшов дітей після нападу татар на село: “Прийшов ранок. Пішов я між трупами й знайшов тебе, Михайлик. Ти лежав і плакав біля мертвої матері. Тут і батько твій був з розрубаною головою… і твої тут батько й мати були, Олеся, мертві… А тебе вже я потім знайшов
Татарин ударив Олесеві ножем у груди, вона впала, “її голівонька схилилася, і чиста душа покинула тіло”. Тим часом Михайлик попередив односільчан і ті швидко втекли в ліс, просиділи там цілий день. Коли закінчилося продовольство, вони повернулися додому, і дід Данило вмовив усіх пошукати Олесеві. У лісі, серед болота, люди побачили коней. Татар там не було (вони, напевно, потонули в бруді). Дід натрапив, на тіло Олеси – дівчинка лежала з арканом на шиї. Люди зрозуміли, що вона своєю смертю врятувала їх усіх. “Зробили носилки з галузей і понесли дороге тіло додому”. На інший день всім селом ховали Олесеві. Над її могилою дід Данило сказав: “Кожний повинен захищати свій рідний край, не жалуючи життя. Дай, Бог, усякому такої смерті!” Ці слова повинен запам’ятати кожний, хто хоче прожити життя як вірний син рідної землі.
Оповідання “Олеся” – невеликий, його можна повністю прочитати на уроці. Він може зробити велике враження, коли вчитель прочитає цей добуток сам, – виразно, емоційно, із глибоким почуттям