Опис місцевості: Мальовничий край
У 1861 року батьки Васильківського переселились до Харкова, який на той час був утричі більшим за свого майже однолітка й сусіду – Ізюм. Розташований у центрі вільних слобід, він невдовзі став столицею Слобідської України.
Жило в ньому понад п’ятдесят тисяч чоловік. Багато було різних установ та закладів, церков і крамниць… То тут, то там стирчать високі димарі й курять у небо, чути стукіт заліза й скрегіт: у місті працюють металообробні та мідеплавильні майстерні, сірникова фабрика і навіть чавуноливарний завод…
На горі, у центрі,
На горі, обабіч дороги на Суми, яку називають Сумською вулицею, – великі цегляні будинки. Це аристократичний центр міста. Поряд із Сумською прокладається Німецька вулиця, на якій мешкає переважно університетська професура. У долинах-левадах хати під соломою, закурені подвір’я. Зранку і допізна кіптюжать і смердять там кузні, олійниці, вовномийки… Тільки де-не-де червоніє бляшаний чи виблискує цинковий дах.
Колись Харків був суціль зеленим. На Сумській ріс спориш. У палісадниках цвіли ружі. Ващенківська левада шуміла столітніми дубами. Та поступово траву витоптали, дерева викорчували.
На вулицях влітку стовпом здіймалася курява, а восени та навесні перехожі загрузають у багнюці.
У день місто стугоніло своїми майстернями й фабриками, галасувало базарами, а літніми вечорами, коли припинялась робота, на околицях лунав спів, і душа сповнювалась благодаттю. Ізюм. Харків. Слобідська Україна. Мальовничий, пісенний край! Тут народився й виріс не один поет, художник, композитор…
(2 votes, average: 3.50 out of 5)