“Опис місцевості на основі особистих спостережень”

Мій улюблений парк розташувався в тихому районі в межах міста. З двох боків його опоясує вода, з третього боку парк загороджує красивий паркан, а одна сторона зовсім вільна для входу. Щоб потрапити у парк з того боку, де я живу, треба перейти невеличкий місток. Перейшовши, я одразу ж потрапляю у дивний куточок природи, де в тиші дерев можна позабути усі повсякденні проблеми і переживання.

На цьому дивовижному острівцю зелені, оточеному сучасними висотними спорудами, легко дихається, тут є і листяні, і хвойні дерева. Мені цей парк подобається

у різні пори року, але найкрасивіший и приваблюючий він восени. Я люблю повільно ходити ледве помітними стежками між тополями, в’язами, березами, соснами та ялинками, люблю відмахуватися від осіннього павутиння та подовгу стояти на одному місці. Ось я зупиняюся і прямо перед собою бачу декілька кленів. У цю пору вони нагадують великі багряні кули, причому золото їх листя не перестає блищати навіть у похмуру погоду.

Достатньо пройти декілька сотень кроків, і можна опинитися у одвічно зеленій зоні, яка непідвладна ні примхам природи, ні порам року. Це густий ялинник – моє улюблене у парку місце, яке подобаються

не тільки мені, а й місцевим сорокам та білкам. Ось я помічаю, що одна з білок щось знайшла у зів’ялій траві і намагається втекти із своєю здобиччю. Але її вже помітили сороки і попереджають про щось своїм дерев’яним стрекотінням. Мабуть, вони помітили саме мене.

Ялинник швидко закінчується, далі за ним – березняки. Від стовбурів беріз ллється незвичайне світло і така білизна особливо виразно вимальовуються у похмурі дощові дні, коли березове листя лимонного кольору повільно злітає під великими краплями осінньої зливи. Я люблю розглядати ці витвори природи. Листки холодні, різьблені, неначе якісь дивовижні монети. А які кольори! Дійсно, природа найгеніальніший митець, від витворів якого неможливо відірвати погляду.

А великі листя дубів здаються лакованими. Між ними подекуди можна побачити жолуді, бо поряд з березами притулилися окремі величезні та мовчазні дуби. Ці жолуді вже без своїх капелюшків, а самі капелюшки розкидані на землі окремо. Таке враження, що жолуді ще в польоті знімають свої капелюшки і відкидають їх в сторону. Зараз я наберу жолудів, каштанів, багряного дивовижного листя і неквапливо піду у зворотному напрямку. Трохи втомлений прийду додому, покладу назбирані цінності на стіл, а листя поставлю у невеличку чашку. Нехай і вдома у мене будуть спогади про прекрасну осінню природу, при мій улюблений парк, де я відчуваю себе незвичайно щасливим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Опис місцевості на основі особистих спостережень”

Categories: Твори на задані теми

Links