“Опис картини “Козак Мамай”
Картина невідомого художника “Козак Мамай” була намальована понад три століття тому. З того часу полотно невідомого художника не один раз надихало на створення подібних творів образотворчого мистецтва.
На передньому плані картини “Козак Мамай” ми бачимо козака, який розташувався відпочити під крислатим дубом, що стоїть посеред широкого українського степу. Неподалік від козака спокійно стоїть його вірний вороний кінь. Мамай пильно спостерігає за степом і видивляється, чи не ворухнеться там, у далечині, зачаєний підступний
Під рукою у Мамая лежать напоготові найважливіші для кожного козака речі – кварта для меду-вина, а головне – мушкет і порохівниця. Поряд з ним, трохи позаду стримить гострий спис, встромлений у землю, а на гілляці висить шабля з міцної сталі, яка ніколи не щербиться і ніколи не знає втоми.
Як і лічить козакові, Мамай вдягнений у жупан і широкі шаровари. Козак думає думу, навкруги тихо-тихо, мовчать листя дерева над головою Мамая, мовчить і степ. Інколи налітає вітер, який трохи розгортає козачі пишні вуса і оселедець на голові. Ні-ні, та й стрепенеться Мамай, щось згадає та заграє на
“Надія в мене певна – мушкет-сіромаха,
Та ще не заржавіла шабля – моя сваха”.
Ніякий ворог не міг злякати Мамая, бо, як оповідають легенди, був він ні для кого не здоланим. Тільки свисне його шабля, тільки стрільне його мушкет – так і падають нападники по обидві сторони від Мамая.
Зараз історикам відомо, що козака Мамая в реальності не існувало, але було на Запоріжжі дуже багато інших козаків, не гірших за нього. Мабуть, саме тому картини, схожі на полотно невідомого художника “Козак Мамай”, дуже довго залишалися головною прикрасою багатьох українських хат, адже в образі Мамая автор втілив найкращі риси українського козацтва.