Ольга в Царьграде. Погляд з Русі
У рік 6463 (955). Відправилася Ольга в грецьку землю й прийшла до Царьграду. І царював тоді цесар Костянтин син Лева, і прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна особою й розумна, подивувався цар її розуму, розмовляючи з нею, і ськазав їй: “Гідна ти царювати з нами в столиці нашої”. Вона ж, уразумев зміст цього обігу, відповіла цезареві: “Я язичниця; якщо хочеш хрестити мене, то хрести мене сам – інакше не хрещуся”. І хрестив її цар з патріархом. Освітившись же, вона радувалася душею й тілом; і наставив її патріарх у вірі й ськазав
Після хрещення
Вона ж, зібравшись додому, прийшла до патріарха, і попросила в нього благословення повернутися, і ськазала йому: “Люди мої й син мий язичники, – так збереже мене Бог від усякого зла”. І ськазав патріарх: “Чадо вірне! У Христі ти хрестилася й у Христа облеклась, і Христос збереже тебе, як зберіг Еноха в найдавніші часи, а потім Ниючи в ковчегу, Авраама від Авимелеха, Лота отт сомодлян, Мойсея від фараона, Давида від Саула, трьох отроків у печі, Данила від звірів, – і тебе позбавить він від підступу диявола й від мереж його”. І благословив її патріарх, і відправилася вона з миром у свою землю й прийшла в Київ…
(Повість минулих літ)
Мова йде про імператора Костянтині VII Багрянородном, що був відомий ще й літературно-історичними працями.
Це, безумовно, казка російського походження. По-перше, імператор був у той час одружений. По-друге, Візантія дивилася на всіх варварських правителів свисока, не бажаючи віддавати візантійських принцес за королів-варварів або їхніх спадкоємців, що говорити про шлюб самого імператора. По-третє, зберігся візантійський опис прийому Ольги в Константинополі; воно не виходить за рамки звичайних прийомів для “архонтів” варварів, ніщо в ньому не натякає на особливе відношення імператора до російської правительки.
ПВЛ. С. 75, 77.