Олексій Іванович – герой роману Ф. М. Достоєвського “Гравець”
Несподівано приїхала “бабуся” програє в рулетку майже весь свій статок, позбавивши Поліну та генерала спадщини. Де-Гріє відмовляється “без грошей” одружитися на Поліні, яка ще повинна французові 50 тисяч. Горда до пристрасті, Поліна хоче кинути їх у “підле обличчя” Де-Гріє. Гроші повинен виграти А. І. Щасливий випадок приносить йому величезну суму, але гра із засобу самоствердження і “служіння” коханій перетворюється для нього на справжню пристрасть. Понад півтора року А. І. поневіряється по “гральним” містам Німеччини,
В образі А. І. є автобіографічні риси: у 1860-і рр.. в Німеччині сам письменник пережив найсильнішу пристрасть до рулетки; історія кохання до Поліни багато в чому повторює перипетії відносин Достоєвського і А. П. Суслової. Попередники А. І. в російській літературі – “гравці” Германн (“Пікова дама” Пушкіна) і Арбенін (“Маскарад” Лєрмонтова), у закордонній – герої Гофмана та Бальзака.
Літ.: Достоєвська А. Г. Спогади. М, 1987; Бем А. Л. “Гравець “Достоєвського (В світлі нових біографічних даних)
” Сучасні
О. А. Богданова За романом Достоєвського написана опера С. С. Прокоф ‘єва “Гравець” (перв. редакція 1916-1917, друга 1927). Діалогічна структура літературного першоджерела дозволила трансформувати розповідь в драматичну дію, зберігши “інтонації” Достоєвського. Динаміка роману, його яскраві контрасти в ситуаціях і зіткненнях характерів дали благодатний матеріал для музики. Завдяки усікання епілогу, який розповідає про подальше моральному падінні А. І., образ головного героя знайшов трагічну завершеність. Останні слова А. І. недвозначно підтверджують переродження його, томимо любов’ю до Поліни, на одержимого гравця. Опера Прокоф’єва, поставлена Б. А. Покровським (Великий театр, 1974) з А. Д. Масленниковим і Г. П. Вишневської в головних ролях, довела життєздатність героїв Достоєвського на музичній сцені.
Схожі твори:
- Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф....
- Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” ( Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” (1845), титулярний радник 47 років, переписуються за невелику платню папери в одному з петербурзьких департаментів. Він тільки що переїхав в “капітальний” будинок біля Фонтанки, де тулиться за перегородкою в загальній кухні з “гнилим, гостро-услащенним запахом”, в якому “Чижик так і...
- Іван Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Один з трьох закононароджених синів поміщика Федора Павловича Карамазова. І. К. з’являється в чорнових записках Достоєвського під іменами “Іван Федорович”, “вчений”, “вбивця”. Останнє вказує на ідейну концепцію роману: справжній батьковбивця НЕ Смердяков, а богоборець І. К. (Цієї точки зору дотримувалися О. С. Долінін і К. В. Мочульський). Однак спочатку не...
- Ставрогін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Вперше питання про реальні прототипи Миколи Всеволодовича С. був поставлений в 1920-і роки: Л. П. Гроссман припустив, що роман, “що вважався до цього часу зображенням нечаевщіни, є у нас першою монографією про Бакуніна” і є “однією з найбільш видатних трактувань особистості Бакуніна у всій світовій літературі “. Як непереконливу оцінив...
- Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), третій син Федора Павловича Карамазова, брат Івана Карамазова, Дмитра Карамазова і Смердякова. До моменту початку подій роману А. К. виповнилося двадцять років. Це був “ставний, червонощокий, зі світлим поглядом, пашить здоров’ям подр стік. Він був у той час навіть...
- Герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” Він тільки що переїхав в “капітальний” будинок біля Фонтанки, де тулиться за перегородкою в загальній кухні з “гнилим, остро-услащенним заходом”, у якому “чижики так і мруть”. У тім же дворі Макар Девушкин знімає більше зручну й дорогу квартиру для своєї далекої родички Вареньки, 17-літньої сироти, за якої більше комусь заступитися....
- Князь Мишкін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” (1867-1869) У романі “Ідіот” Достоєвський підводив підсумок багатьом своїм роздумів про християнство, про особистості Христа і долю його вчення в миру. “Головна думка роману, – писав Достоєвський, – зобразити позитивно прекрасної людини”. Перераховуючи найкращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський каже, що єдине “позитивно прекрасне обличчя” для нього Христос....
- Аркадій Долгорукий – герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Незаконнонароджений син поміщика Версилова, який отримав “княжу” прізвище свого юридичного батька Макара Долгорукого, колишнього дворового людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі сумні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, за його власними словами, “усвідомив, що я лакей” і почав у мріях “пересоздавать життя на інший...
- Герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Аркадій Довгорукий незаконнонароджений син поміщика Версилова, що одержав “князівську” прізвище свого юридичного батька Макара Довгорукої, колишньої двірської людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі смутні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, по його власних словах, “усвідомив, що я… лакей” і почав у мріях “перестворювати життя...
- Герой роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” У романі “Ідіот” Достоєвський підбивав підсумок многим своїм міркуванням про християнство, про особистість Христа й долі його навчання в миру. “Головна думка роману, – писав Достоєвський, – зобразити позитивно прекрасну людину”. Перераховуючи кращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський говорить, що єдине “позитивно прекрасна особа” для нього Христос....
- Повести Белкина характеристика образа Берестів Олексій Іванович ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ПАНЯНКА-СЕЛЯНКА Берестів Олексій Іванович – молодий герой повести, по закінченні університету не одержав батьківського благословення на військову службу, а до статської не має полювання й приїжджаючий у рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись оповіданням про “байронічний” герої...
- Швабрин Олексій Іванович – характеристика літературного героя Ш. смаглявий, некрасивий собою, жвавий; служить у Білогірській міцності п’ятий рік; сюди переведений за “смертовбивство” (на дуелі заколов поручика). Сама по собі ця подробиця біографії ні про що не говорить; так само як ні про що не говорить презирливість Ш. (під час першої зустрічі із Гриневым він описує белогорцев досить...
- Капітанська Дочка характеристика образа Швабрин Олексій Іванович КАПІТАНСЬКА ДОЧКА (Повість, 19 окт. 1836) Швабрин Олексій Іванович – дворянин, антагоніст головного героя повести Гринева. Задумавши роман (повість) з епохи пугачевского бунту, зв’язаний жанровою традицією з “шотландськими романами” В. Скотта, де герой виявляється між двома таборами, “заколотників” і “підкорювачів”, Пушкін спочатку коливався, кого поставити в центр оповідання. Чи то,...
- Повести Белкина характеристика образу Берестів Олексій Іванович Берестів Олексій Іванович – молодий герой повісті, після закінчення університету що не отримав батьківського благословення на військову службу, а до статської що не має полювання і приїжджає в рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись розповіддю про героя “Байрона” Сильвио(“Постріл”), “Повести Белкина” завершуються новелою, один з...
- Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 28 Тема. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Мета: систематизувати й узагальнити вивчене; простежити пошуки ідеалу автором роману та його героями; показати значення роману...
- Грушенька – героїня роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Прототипом образу послужила знайома Достоєвських Агрипина Іванівна Меньшова (в заміжжі Тер), яку, як і героїню роману, обдурив кинув її наречений-поручик. Достоєвські брали участь у долі Меньшової. Г. Свєтлова, як і всі жінки у Достоєвського, не має своєї особистої історії, складаючи частину біографії та долі інших героїв. Г. поєднує у своїй...
- Персонажі роману Достоєвського “Брати Карамазови” Центральний персонаж роману Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), поміщик, батько Дмитра, Івана, Алеши Карамазових і незаконнонародженого сина Смердякова. Прізвище Карамазова має у своєму складі Корінь “кара”, що на тюрксько-татарських мовах означають “чорний” (на думку дослідників, Достоєвський познайомився з тюрксько-татарськими словами в Сибіру). У чернетках цей герой не має ще імені, що...
- Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я....
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у...
- Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного...