Олег Чорногуз: “Всі мої романи це оснолон дзеркала епохи”. Перо сатирика в боротьбі з вадами суспільства
І. Творчість О. Чорногуза. (Олег Чорногуз – український письменник, журналіст,
Редактор журналів “Перець” та “Вус”, автор численних книжок гумору та сатири. За багаторічну письменницьку діяльність удостоєний премій і високих нагород. Він – лауреат премій імені Остапа Вишні, імені Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобелівської премії за сатиру і гумор, нагороджений орденом Ярослава Мудрого, орденом “Хрест Івана Мазепи”. Твори О. Чорногуза перекладені 22 мовами світу).
ІІ.
1. Невихованість і нечемність через призму бачення гумориста. (Автор вдається до оригінального прийому, коли радить читачам поводитись у громадських місцях так, як насправді чинити не треба. Саме цей гумористичний прийом викликає не лише сміх, а й примушує збоку оцінити власну поведінку: “Роздягнувшись і добре вмостившись, лізьте до кишені. Своєї. Якщо ви жінка – то до сумочки. Діставайте бутерброд (хліб із сиром чи ковбасою) і їжте. Добре до ковбаси з хлібом іде часник. Отож не забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Коли ви не взяли бутерброд, то
Як тільки на екрані з’являються титри, починайте читати. Теж голосно. Бажано так, щоб вас чули аж в останньому ряду. Читайте назву фільму, чиєї студії цей фільм, читайте, хто які ролі грає, потім коментуйте всі події. що відбуваються на екрані. Це, як не дивно, у кінозалах роблять не всі. Більше того, трапляються маловиховані типи, які починають шикати, або, простіше кажучи, затуляти комснтатореві рота. Не дають чоловікові розкритись до кінця”).
2. Обізнаність суб’єкта – не завжди доречна. (Не слід хизуватися своєю обізнаністю, бо вона за певних обставин може бути недоречною. Адже ви сокий рівень знань не є виправданням невихованості й відсутності еле ментарної культури. Ось реакція глядацької зали на здавалось би розумні репліки коментатора: “Ви починаєте прислухатись, але раптом помічає те вільне місце в передньому ряду. Підводитеся. За вами схоплюється те десяток-другий кіноглядачів”), ІІІ. Значення цього твору й творчості письменника для української літератури (О. Чорногуз – майстер сатиричного пера. Саме завдяки вмінню ним ко ристуватися здобув стільки нагород і почесних звань, а головне – симпатій численної читацької аудиторії не лише в Україні, а й за її межами. Те, про що пише гуморист, знайоме і зрозуміле серед представників будь-якої громади, незалежно від географічного розташування чи національної належності. Коли Остап Вишня передавав редакторство в журналі “Перець” Федору Ма – ківчуку, він сказав, що передає йому відповідальну місію – керувати сміхом. Схоже на те,- що й наступник Ф. Маківчука – Олег Чорногуз – не лише справився з покладеним на нього обов’язком, а й ніс його високо, як знамено, у своїй повсякденній роботі, очолюючи творчі колективи в журналах “Перець” та “Вус”. В гуморесках О. Чорногуза сміх промениться тією щирістю, на яку так багатий наш гумор – від Івана Котляревського до Остапа Вишні).