Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Октавіо Пас Відсутній (Фрагмент)
Октавіо Пас Відсутній (Фрагмент)
Октавіо Пас
Відсутній (Фрагмент)
Перекладач: П. Марусик
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
І
Боже ненаситний, що живишся моїм безсонням;
Боже спраглий, що гамуєш свою вічну спрагу моїми
сльозами,
Жорстоким вогнем і ядучою сіллю;
Боже порожній, що вдаряєш мене у груди кинжалами
туги,
спустошуючи чимраз глибше;
Боже пустельний, безплідна скеле, моїм благанням омита;
Боже німий, що на мовчання людини, яка
відповідаєш мовчанням, яке душить;
Боже порожнистий, Боже-ніщо, мій Боже:
Кров,
Сльози й злостива жадоба,
Кривавий брід мене виводять
З моєї пустелі.
Кров землі,
Кров тварин і оспалих рослин,
Скам’яніла кров-мінералів,
Кров вогню, що дрімає в землі,
Твоя кров,
Кров шаленого вина, яке навесні співає,
Боже стрункий і сонячний,
Боже воскресіння,
Зранююча зірко,
Безсонна флейто, що здіймаєш своє ніжне полум’я
серед падаючих тіней,
О Боже, що скликаєш на свята шалених жінок
І змушуєш їх крутити глобусами животів і дикими сідницями,
Нерухомими,
Крокуючи божевільним і нагим Всесвітом,
Спраглим простором обваленої ночі.
Кров,
Кров, яка ще досі обагряє Тебе вогненними блисками,
Смиренна кров планети,
Кров, пролита жертовної ночі,
Кров невинних і безбожників,
Твоїх ворогів і Твоїх справедливців,
Кров Твоя, кров Твоєї самопожертви.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Олександр Твардовський Із “Василя Тьоркіна” (Фрагмент) Олександр Твардовський Із “Василя Тьоркіна” (Фрагмент) Перекладач: С. Воскрекасенко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Від автора На війні, в пилу походу. В днину зимну чи жарку, Що є краще за природну – У криниці, у...
- ПАС, Октавіо (1914 – 1998) ПАС, Октавіо (Paz, Octavio – 31.03.1914, Мехіко – 19.04. 1998, там само) – мексиканський поет, лауреат Нобелівської премії 1990 р. Характерною рисою поетичного мислення Паса вважають універсалізм. Як зауважив К. Фуентес, “для Паса література – синонім цивілізації. Я не знаю жодного із теперішніх письменників, хто би настільки...
- Вінграновський Микола Степанович Триптих 1 Тут все говорить із прадавніх пір, Тут вічність диха тихо серед гір. Це не легенда лине давниною І не мара злітає із пітьми… Човни століть пливуть переді мною, Вантажені народами-дітьми. І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи… Я прошу тебе, земле моя чиста, Крізь моє...
- Елізабет Баррет Браунінг Поезії Елізабет Баррет Браунінг Поезії Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 Твоє покликання – осяяні палати, Поете грації і после висоти! Танцівники свій крок сповільнять, щоб могти Твої уста, плідні піснями, споглядати. Чи не забідний мій замок, щоб привітати Рук...
- Загул Дмитро Юрійович Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчизно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе вернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені. Що ти осьде,...
- Переказ – РІДНА ЗЕМЛЯ О рідна земле! Ти, як мати,- єдина і неповторна! Ти не обов’язково найкраща, найгарніпіа. У світі є, можливо, інші краї, сповнені чарівної краси, краї, де ласкавий шум морського прибою поєднується з ніжним співом барвистих птахів, а пахощі лавру чи магнолії – зі свіжістю грозових південних вітрів. Та що з того?...
- Всемогутня земля Твоя земля, твій простір, твоє небо. Може, десь розквітають розкішні квіти, грає північне сяйво, гримлять водоспади, перекочуються гірські луни, загадкові звірі приходять на водопій до загадкових рік. Хай! А тобі – найдорожче твоє. Як твоя кров, як колір твоїх очей, як стукіт твого власного серця, і твої вітри, і вічні...
- Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів! Чим тобі я завинив – Тим хіба, що народився? Безперечно, провинивсь я Саме...
- “Ти знаєш, що ти – людина” (за віршем Василя Симоненка) І. Василь Андрійович Симоненко – талановитий український поет (поезії В. Симоненка притаманний дух непоборності, вогонь неспокою, жага гуманізму). ІІ. Ідея неповторності людського “я” в творчості В. Симоненка. 1. Ствердження поетом унікальності людини (людина для Симоненка поняття не біологічне, а духовне: Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це,...
- Петрарка Франческо З “Книга пісень” (скорочено) Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани...
- Вінграновський Микола Степанович Ніч Івана Богуна Болиш? Боли ж! Боли, Бо лине крик Від можа і до можа Україною, І панський перехняблений язик Хрипить над нею стомленою слиною. І меч горить над гривою коня, І паля з горла кров’ю обгоріла, Там ребра на гаках, де воля говорила, Там червоніє чорне вороння. Ні шелесту, ні диму з...
- Минають дні, минають ночі Минають дні, минають ночі… Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу велочуеь, Бо вже не плачу й не сміюсь… Доле, де ти? Доле, де ти? Нема ніякої!...
- “Лист до Марусі Чурай” за романом Л. Костенко “Маруся Чурай” Роман у віршах Ліни Костенко є одним з найвидатніших творів цієї письменниці. Головна героїня, за ім’ям якої названий твір, втілила у собі найкращі риси української жінки, притаманні жінкам тому часу. І якщо б у мене була змога написати їй листа, я б це зробила приблизно так: “Добрий день, Марусю! Я...
- Образ України в поезії Стуса Василь Стус завжди жив Україною. Навіть тоді, коли відбував жорстоке і несправедливе покарання у мордовських таборах. Ця любов була сенсом його життя. Навіть у похмурих північних пейзажах Василеві бачилася Україна. Невеличкий вірш: “На колимськім морозі калина…” є тому переконливим доказом. Качина зацвіла і на чужій землі, але рудими слізьми. Чи...
- “Лист до Марусі” за повістю Г. Квітки-Основ’яненки “Маруся” Повість Г. Квітки-Основ’яненки “Маруся” була написана у 1834 році і з’явилася внаслідок полеміки письменника с тими представниками критики і офіційних кіл, які зі скептицизмом стверджували, що неможливо створити українською мовою щось таке, що було б і корисне, і розумне, і ніжне. Фактом утвердження величності української прозової літератури і великих можливостей...
- “Батьківщину не вибирають” Людина народжується на світ і разом з життям отримує у спадок, може бути, найцінніше своє багатство: Батьківщину. Вона у нього одна, іншої ніколи не буде, як ніколи не буде дано людині прожити друге життя. Батьківщина – даність. Її не вибирають за своїм смаком і бажанням, точно так, як не вибирають...
- Вороний Микола Кіндратович Мандрівна елегія Холодні хмари залягли блакить, Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці виє осоружно. І я один, без тями, мимохіть, Немов затерплий весь, іду байдужно… Куди? Пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно? Туман і мряка… Шлях не бачать...
- Скорочено У НАШІМ РАЇ НА ЗЕМЛІ У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Буває, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу; стане жаль Мені її, і зажурюся, І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері Святої, Що в мир наш Бога принесла… Тепер їй...
- Пабло Неруда А чи не багато назв? Пабло Неруда А чи не багато назв? Перекладач: К. Дрок Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Понеділок зав’яз у вівторку, Неділя сплітається з роком: Хіба ж ото час наріжеш Твоїми сумними ножицями? Хіба ж ото назви...
- Костомаров Микола Іванович Співець Амвросію Могилі Ой, чого, молодий співець, зажурився, Головою жалко на гуслі схилився? Ой, чого молодий співець не співає, А чи гласу більше до пісень не має? Нащо собі марно жалю завдавати, Нащо свої красні літа загубляти! Сидить, як ізмерзлий, із ранку до ночі, Облив слізоньками понурії очі: – Чи тобі...