Октавіо Пас Відсутній (Фрагмент)
Октавіо Пас
Відсутній (Фрагмент)
Перекладач: П. Марусик
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
І
Боже ненаситний, що живишся моїм безсонням;
Боже спраглий, що гамуєш свою вічну спрагу моїми
сльозами,
Жорстоким вогнем і ядучою сіллю;
Боже порожній, що вдаряєш мене у груди кинжалами
туги,
спустошуючи чимраз глибше;
Боже пустельний, безплідна скеле, моїм благанням омита;
Боже німий, що на мовчання людини, яка
відповідаєш мовчанням, яке душить;
Боже порожнистий, Боже-ніщо, мій Боже:
Кров,
Сльози й злостива жадоба,
Кривавий брід мене виводять
З моєї пустелі.
Кров землі,
Кров тварин і оспалих рослин,
Скам’яніла кров-мінералів,
Кров вогню, що дрімає в землі,
Твоя кров,
Кров шаленого вина, яке навесні співає,
Боже стрункий і сонячний,
Боже воскресіння,
Зранююча зірко,
Безсонна флейто, що здіймаєш своє ніжне полум’я
серед падаючих тіней,
О Боже, що скликаєш на свята шалених жінок
І змушуєш їх крутити глобусами животів і дикими сідницями,
Нерухомими,
Крокуючи божевільним і нагим Всесвітом,
Спраглим простором обваленої ночі.
Кров,
Кров, яка ще досі обагряє Тебе вогненними блисками,
Смиренна кров планети,
Кров, пролита жертовної ночі,
Кров невинних і безбожників,
Твоїх ворогів і Твоїх справедливців,
Кров Твоя, кров Твоєї самопожертви.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)