Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Образ України в поезії Стуса

Образ України в поезії Стуса

Василь Стус завжди жив Україною. Навіть тоді, коли відбував жорстоке і несправедливе покарання у мордовських таборах. Ця любов була сенсом його життя. Навіть у похмурих північних пейзажах Василеві бачилася Україна. Невеличкий вірш: “На колимськім морозі калина…” є тому переконливим доказом. Качина зацвіла і на чужій землі, але рудими слізьми. Чи не вперше цвіт калини порівнюється із сльозами, та ще й рудими. І відразу спалах уяви – і різкий контраст:

Неосяжна осонценна днина,

І собором дзвінким Україна

Написалась на мурах

тюрми.

Навіть за тюремними мурами бачить поет Україну в образі дзвінкого собору. Епітет “дзвінкий” яскраво малює свято на рідній землі з дзвонами, і сонцем, і радощами… Та знову сумний контраст – картина колимських снігів:

Безгоміння, безлюддя довкола,

Тільки сонце, і простір, і сніг…

Лише кількома словами Василь Стус створює точну картину північного безлюдного пейзажу. А ще – психологічна деталь, містка метафора:

Котилося куль-покотьолом

Моє серце в ведмежий барліг.

Завершується пейзажний малюнок філософським образом, який стає зрозумілим лише в контексті всієї

творчості і життя поета:

…і зайшлися кінці і начала

На оцій чужинецькій землі.

Є в доробку Василя Стуса ще один вражаючий сюжет-пейзаж – поле синє, як льон (вірш “У цьому полі, синьому, як льон…”). Але що це за синє поле? Це якийсь казковий образ рідної землі, оповитої чарівним синім кольором. І ось ввижається поетові на цьому полі синьому, як льон, де він був сам-один, сто тіней, сто гірких тіней (символ небезпеки, загрози). Вони довжаться, ростуть…

У душу ліричного героя закрадається страх і сумнів, промайнула думка “вдатися до втечі, стежку власну, ніби дріт, згорнуть?” Та це лише хвилинне вагання. Нехай “у цьому полі, синьому, як льон”, “супроти тебе – сто тебе супроти” – нехай заборона, боротьба, прокльони, але треба:

…Вистояти. Вистояти. Ні –

Стояти. Тільки тут. У цьому полі,

Що наче льон. І власної неволі

Спізнати тут, на рідній чужині.

Любов’ю до України, тугою за нею перейняті й інші поезії Василя Стуса: “За мною Київ тягнеться у снах”, “Сосна із ночі випливла, як щогла”, “Такий близький ти, краю мій”… І в усіх творах тема України розкривається через тяжкі, болючі переживання поета. Він розумів, що може вже ніколи не побачити рідної землі. Однак вірив, що його поезія колись звучатиме на Батьківщині – і не залишить співвітчизників байдужими.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3.33 out of 5)

Схожі твори:

  1. “Образ України в творах В. Стуса” Одним з найвизначніших поетів ХХ століття заслужено вважається В. Стус. До української літератури цей талановитий митець прийшов наприкінці п’ятдесятих – на початку шістдесятих років, коли викриття культу особи Сталіна привели до великих змін у суспільному житті країни, до таких же вибухових зміну у культурі і літературі, зокрема в поезії. У...
  2. Образ знедоленої України в творчості Ліни Костенко і Василя Стуса 1. “Загублене покоління” (чому так називають сучасне покоління, із чим це пов’язано, де знайти ті ідеали, на яких виховувалися наші батьки, діди, прадіди; помічник у створенні суспільних орієнтирів – художня література). 2. Література в житті суспільства і людини: А) значення літератури в житті суспільства; Б) вплив літератури на формування характерів...
  3. Образ знедоленої України в творчості Костенко і Стуса Про моє покоління говорять одним словом – “загублене”. Чому? Чому така доля наша? З чим це пов’язано? Хто винен у цьому? Безліч питань, а яка відповідь на них? Яке тлумачення буде істинним? Важко про це сказати. Чи тому, що досвіду життєвого замало, чи тому, що час занадто суперечливий… Проте вірною,...
  4. Образ знедоленої України в творчості Л. Костенко і В. Стуса Про моє покоління говорять одним словом – “загублене”. Чому? Чому така доля наша? З чим це пов’язано? Хто винен у цьому? Безліч питань, а яка відповідь на них? Яке тлумачення буде істинним? Важко про це сказати. Чи тому, що досвіду життєвого замало, чи тому, що час занадто суперечливий… Проте вірною,...
  5. Мотиви любові до рідного краю в поезії Василя Стуса “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але...
  6. Головна тема поезії Василя Стуса Наша Україна має трагічну і незвичайну історію. Прикладів тому можна навести безліч. Один із них: найкращі люди часто сидять за гратами. Одна із таких трагічних доль – доля Василя Стуса. Багато хто порівнює В. Стуса з Т. Шевченком. “Якби було краще життя, я б віршів не писав, а – робив...
  7. Шевченківські мотиви в поезії Стуса Два різних сторіччя. Дві не такі вже й різні долі. І одна незмінна любов, одна одвічна тема поезій, одна найдорожча для двох поетів. Т. Шевченка і В. Стуса, батьківщина – Україна. Молився на неї великий Кобзар. Все життя було принесене їй в жертву і В. Стусом. Їхні почуття до Батьківщини...
  8. Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену...
  9. Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса ВАСИЛЬ СТУС Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену...
  10. “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні” (за творчістю Стуса) Перша половина шістдесятих років була позначена помітним, хоч і нетривалим розквітом духовного життя в Україні. Після довгих років сталінського терору, що глушив найменші паростки всього свіжого, демократичного, пролунали перші сміливі голоси молодих письменників: В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського, В. Коротича, В. Стуса. Вони прагнули по-новому відтворити світ, поглянути на...
  11. Образ України в поезії Симоненка У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих загальнолюдських ідеалів, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів. Василь...
  12. Мотиви жертовності, вірності матері-Україні в поезії Стуса У неділю, 19 листопада 1989 року, українська земля прийняла вимучене тюрмами і таборами тіло свого сина – поета Василя Стуса. Поруч у могилу на Байковому кладовищі лягли його побратими Олекса Тихий і Юрій Литвин. Лягли в рідну землю, щоб хоч цим трагічно запізнілим поверненням на батьківщину пригасити на якусь мить...
  13. Релігійні мотиви поезії Стуса Василь Стус жив у світі, гаслом якого є слова німецького філософа Фрідріха Ніцше “Бог мертвий”. Український поет описує цю світоглядну катастрофу в такий спосіб: Немає Господа на цій землі: Не стерпів Бог, з-перед очей тікає, Аби не бачити нелюдських кривд, Диявольських тортур і окрутенства. Новий бог “почвар і люті” прагне...
  14. Образ України в поезії “Варязька балада” “Варязьку баладу” Євген Маланюк написав 1925 року усього лише за два дні. На це його надихнула наречена Зосю Равич. Найбільша життєва драма Маланюка – втрата Батьківщини – змусила його глибоко осмислити історію України, збагнути причини трагедії рідного народу. Одна з них та, вважає автор, що коли чужинці “тяжко гупають у...
  15. Образ України в поезії Малишка Андрій Малишко. Поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті і вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Ще напередодні війни він написав чудову ліричну поезію “Червоновишневі зорі віщують погожий схід…”, де інтимне “ти може, мене й забула: не бачила...
  16. Образ України у поезії П. Грабовського Трагічна відірваність П. Грабовського від України не зламала його волі й рішучості працювати для неї. Домінуючим мотивом його поезії стала доля України, її неволя. Цікаво, що епіграфом до першої збірки з символічною назвою “Пролісок” поет взяв чотири рядки з вірша “Поетам-українцям”. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен...
  17. “У білій стужі серце України” Шкільний твір творчості В. Стуса Ярій, душе. Ярій,.а не ридай! У білій стужі серце України, А ти шукай червону тінь калини, На теплих ногах тінь її шукай. В. Стус. Поетична творчість завжди навіває спогади. Спогади минулого, марення майбутнього, осмислення сучасного. Лише поети назавжди тамують дійсність, залишаючи минуле, пророкуючи майбутнє. Сум, жах, страждання за рідну Батьківщину,...
  18. Образ України в поезії В. Сосюри Складним був час, коли жив і творив Володимир Сосюра. У роки сталінських репресій поет, як і багато інших його сучасників, зважував кожен свій крок, бо ходити доводилося по лезу ножа. Повсякчас перед ним стояла проблема: як зберегти свободу та життя і одночасно не зрадити друзів, рідних, а головне – Бать­ківщину,...
  19. Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Василь Стус жив у світі, гаслом якого були слова німецького філософа Фрідріха Ніцше “Бог мертвий”. Український поет описує цю світоглядну катастрофу в такий спосіб: Немає Господа на цій землі: Не стерпів Бог, з-перед очей тікає, Аби не бачити нелюдських кривд, Диявольських тортур і окрутенства. Новий бог “почвар і люті” прагне...
  20. Образ України в поезії Олександра Олеся Олександр Олесь ненастанно шукав таких виражальних засобів, які з найбільшою точністю відображали б любов і захоплення Україною, надії та розчарування, його журбу і радість: Як втілити її, не знаю, В словах, в пісні мої. Думка про долю України не давала спокою. Ще 1906 року він пише: Прокляття, розпач і ганьба!...
Образ України в поезії Стуса
«
»