Огляд творчості Олдингтона
Наступний роман Олдингтона – “Дочка полковника” (,1931) – містив виразні психологічні портрети й епічні характери, але пафос викриття в ньому приглушений, немає колишньої зухвалої сміливості узагальнень. Протест героїні роману Джорджи, дочки полковника, проти неправди й лицемірства, які вона бачить серед її людей, що оточували, не переконує так, як переконував протест Уинтерборна і його доля
Роман “Всі люди вороги” (1933) ближче до першої книги Олдингтона, але й тут немає колишньої, лютої переконаності заперечення. Роман претендує
Олдингтон як і раніше багато уваги приділяє викриттю віджилих традицій, указує на винуватців страждань народу, бачить і правдиво відбиває протиріччя громадського життя свого часу, пороки державного ладу. Він багато говорить про несправедливу й жорстоку війну. Але основний акцент все-таки поставлений на зображенні еволюції
У розпал найгострішої соціальної боротьби й антифашистського руху, що широко розгорнулося в Англії, Олдингтон написав “Сущий рай” (1937). Викриття капіталістичної дійсності було в книзі Олдингтона знову настільки гострим, що “Сущий рай” звучав як соціально-політичний памфлет. Більше того: герой роману – молодий англієць Крис заявляв про те, що пора слів минула, наступив час боротьби. Крису були далекі настрої Уин-терборна: він хоче жити, а не вмирати, притім тягнеться до більше здорового, більше щасливого життя. І все-таки Крис далі слів не йде
Напередодні другої світової війни письменник, якого труїла буржуазна печатка, їде з Англії. Він відвідує різні країни Західної Європи, Північну Африку, потім на ряд років переселяється в США. Це було теж свого роду втечею. Почався період тривалого творчого застою