Образи Енея та троянців в “Енеїді”
Славне місто Полтава, де народився І. П. Котляревський, завжди мало тісні зв’язки з Запорозькою Січчю. Хлопчиком майбутній письменник бачив запорожців, спостерігав їхню поведінку, слухав перекази про відомих січовиків. У своїй “Енеїді” він звернувся до теми козацтва, що в той час досить активно розроблялася українськими поетами-романтиками, але змалював козацтво не в героїчному, а в гумористичному плані.
Перенісши героїв Вергілієвої “Енеїди” в українське середовище, автор змальовує у своєму творі запорозьке військо, тобто
Вже з перших рядків поеми окреслюється образ Енея – моторного парубка і хлопця “хоч куди”, образ, що не справляє на читача позитивного враження:
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Еней постає поганцем, який “мутив, як на селі москаль”, був заводіякою всіляких бешкетів. Вимальовується образ людини, що не думає “про завтра”, прагне веселого, безтурботного життя, Еней не цурається чарки, любить всмак попоїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. Але в той же час він “ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на
У приватному житті троянці зображуються пройдисвітами і розбишаками, невтомними на гулянках, з надмірним апетитом і любов’ю до випивки, але, як і їх ватажок, вони швидко зав’язують дружні стосунки, завжди знаходять вихід з скрутних ситуацій. Їм характерно нехтування багатством, презирство до болю і смерті; але вони високо цінують свою честь і свободу, є вірними товаришами. Так, Евріал говорить своєму побратимові Низу:
З тобою рад в огонь і в воду,
На сто смертей піду с тобою.
Троянці наділені неабиякою витривалістю, вони завжди перемагають ворога.
Іван Котляревський надав оригінального національного забарвлення образам Енея і троянців. В них поет відобразив характерні риси українського козацтва, а саме: мужність і волелюбність, оптимізм і доброзичливість, почуття гумору і єдність, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.