Образ Прокопа в повісті “Інститутка” Марко Вовчок
Марко Вовчок усвідомлювала, що роль народних мас у антикріпосницькому визвольному русі неминуче має стати активною і виллється у відкриту боротьбу з кріпосниками. В “Інститутці” вперше з’являється образ кріпака, що захистився за допомогою сили, піднявши руку на пана. Це образ закріпаченого селянина Прокопа.
Прокіп – надзвичайно волелюбна особистість, і він не розуміє тих, хто примирився зі своїм становищем. Його мета – добитися вільного життя за всяку ціну: “Я так: або вирятуйся, або пропади!”, “Та на волі і лихо і напасть
Прокіп ділиться своїми думками про волю з Устиною і Назаром, переконуючи їх у необхідності боротьби з панами за власну волю. Тому, коли поміщиця-інститутка здійняла руку на бабусю-кріпачку та Устину, Прокіп без вагання її зупиняє, схопивши за руки; “Годі, пані, годі!.. Цього вже не буде! Годі!” Пан-ліберал такі дії Прокопа розцінює як замах на життя поміщиці і віддає його у москалі, Прокіп “не пручався, сам руки простяг, ще й всміхнувея”, бо знав, що гірше за кріпаччину нема нічого на світі, а на солдатчину дивився як на тимчасове лихо.
Прокіп
Провідною рисою характеру Прокопа є оптимізм. Про це говорить Устина, коли Прокопа пан вже розпорядився віддати в солдати: “Прокіп мене розважає, доводить мені, що це лихо дочасне, що повернусь, каже, – будемо вільні”.
Прокіп вбачає шлях доволі у бунті проти панів, що переконливо. звучить в його мові.
Прокіп – рішучий, щирий, людяний до таких же знедолених, як і сам. Він наділений не лише духовною красою, але й зовнішньою: “високий парубок, ставний, поглядає, всміхається”.
В образі Прокопа Марко Вовчок показала новий тип кріпака-бунтаря, в якому пробуджується класова свідомість, стихійний протест проти панів. Про волю він не тДльки мріє, а й активно бореться за неї.