Образ матері-страдниці у поемі “Чорнобильська мадонна” Івана Драча
Мабуть, скільки існує людство, стільки й оспівує воно жінку матір, стільки й звертається до неї зі своїми піснями і молитвами возвеличуючи її ім’я. Велика кількість світових шедеврів мистецтва присвячена саме матері – рідній матусі, Матері Божій, Матері Всесвіту – Мадонні.
Український письменник XX століття Іван Драч після аварі на Чорнобильській АЕС відчув, що має сказати щось нове про матерів, те, чого людство ще не знає. У своїй поемі “Чорнобильська мадонна” він створив узагальнений образ Матері-Мадонни, образ, що поєднав
Як малювали на задану тему богове мистецтво,
Протягом тисячоліть – від Рубльова до Леонардо да Вінчі
Від Вишгородської мадонни і до Сікстинської,
Від Марії Оранти і до атомної японки…
Головним символом поеми є мати. У творі цей образ маг декілька іпостасей, переживає кілька перевтілень.
Спочатку це Атомна мадонна з канадської листівки Василя Курилика: “Це прийде безжалісно до жінки з дитиною, до матері з немовлятами саме в той день…”.
Далі – це Солдатська мадонна, що залишає сліди босих ніг на
Дізнаємося і ще про одну жінку – “бабу в целофані”, просту, щиру, винахідливу селянську мадонну. З кожним розділом все величніше зображується образ матері, тому кожний наступний розділ є ніби еволюцією образу, що з кожним розділом стає більш трагічним.
У розділі “Трактористка” відтворено переживання молодої дівчини, якій щодня доводиться ковтати “пилюку з чорнобильськими радіонуклідами”. Дівчина усвідомлює, що їй нелегко буде стати матір’ю через цю аварію, а, можливо, вона взагалі не зможе виконати свою величну місію – бути Матір’ю. Так нереалізоване материнство однієї жінки стає у поемі символом украденого у всього людства майбутнього.
Переживання щодо спроможності народити дитину змінюються картиною, що постає перед читачем у розділі “Хрещатицька мадонна”. Молоду жінку, що нездатна продовжити себе в нащадках, що не може стати матір’ю, і від того божевільну, зображує у цьому розділі Іван Драч. Він порівнює її із Шевченковою Катериною. Щоб підкреслити її тяжкий фізичний і психологічний стан, автор каже, що “спеленуте ніщо” несе жінка в руках замість дитини. Що може бути страшніше?
В “Епілозі” створено образ-символ Божої Матері, який стає уособленням, втіленим закликом до відповіді за її трагедію, за трагедію людства:
Вона дивиться, дивиться в душу.
Вона палить очима до дна….
Будемо сподіватися, що її погляд буде завжди перед очима сильних світу цього, і вони більше ніколи не припустять трагедії, подібної до Чорнобильської.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)