Образ князя Ігоря як захисника Руської землі
“Слово о полку Ігоревім” – найкраща пам’ятка літератури Київської Русі. Перед читачем, ніби живі, постають герої “Слова…” – мужні захисники Руської землі, великі патріоти. З якою любов’ю невідомий нам автор змалював їхні образи! З усього видно, що він щиро любив рідну землю.
Ігор Святославич для автора с втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений “ратного духа”. Пристрасне бажання “іспити шоломом Дону”, почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування – затемнення сонця. Справжній лицар,
Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор підкреслено гіперболічно показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами і одягом мостили болота. А Ігор з цієї здобичі взяв для себе тільки бойові знаки ворога. Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він у розпалі бою повертає полки на допомогу брату Всеволоду.
Автор висловлює до Ігоря любов і симпатію, називає Його соколом, сонцем. Коли Ігор зазнав поразки, печалиться вся природа, вся Русь.
Розповідаючи про втечу і повернення
Співчуваючи Ігорю, пишаючись його мужністю, сумуючи через невдачі, автор водночас засуджує недалекоглядну політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: “Сказав-бо брат брату: “Се моє. і те – моє теж”. Саме така психологія феодала-власника лежить в основі поведінки і характеру Ігоря. Гірка поразка Ігоря – це розплата за його егоїзм і самовпевненість.
Звертання Святослава Київського до братів Ігоря і Всеволода свідчить, напевне, і про ставлення до них самого автора “Слова…”: “О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі одоліли, без честі-бо кров поганую ви пролляли”.
У цьому звертанні хоч і звинувачуються Ігор і Всеволод у марнославстві і нерозважності, проте віддається їм належне, говориться, що серця їхні викувані з міцного булату і загартовані у відвазі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)