Образ і характеристика Тетяни Ларіній у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Він згодний, що загальна тенденція літератури – зображення ідеалу, а не моралі, – по суті своєї правильна, однак, на думку Пушкіна, ні колишнє подання про людську природу як “манірної пихатості”, ні теперішнє відображення торжествуючі в серце людини пороку не є глибинними. Поет затверджує нові ідеали ( 13-я й 14-я строфи третього розділу “Євгенія Онєгіна”): роман, що будується на любовному конфлікті, за задумом автора, повинен був відобразити найбільш характерні й стійкі прикмети життя представників декількох поколінь російського
Якщо взяти до уваги цю концепцію автора, стає зрозумілий зміст протиставлення образів Ольги й Тетяни, що для читача знаменує знайомство з головною героїнею роману. Ольга скромна, слухняна, весела, простодушна й мила. У неї блакитні, як небо, очі, лляні локони, легкий стан, але при цьому ніщо не виділяє її з ряду таких же провінційних панянок –
* Дика, сумна, мовчазна.
* Як лань лісова боязка,
* Вона в сім’ї своєї рідний
* Здавалася дівчинкою чужої.
До ім’я Тетяна Пушкін дає примітку: “Сладкозвучнейшие грецькі імена, які, наприклад, Агапон, Филат, Федора, Текля й проч., уживаються в нас тільки між простолюдинами”. В авторському відступі поет розвиває цю думку: “Уперше ім’ям таким сторінки ніжні роману ми свавільно освятимо”. Звучне ім’я Тетяна гармонічно злилося з особливостями зовнішності її власниці, з її звичками, манерами, рисами характеру. Природа, книги, сільський мир, страшні оповідання няньки зимою в темряві ночей – всі ці милі, невигадливі захоплення поступово формують характер дівчини. Говорить Пушкін і про те, що було особливо дорого Тетяні:
* Вона любила на балконі
* Попереджати зорі схід,
* Коли на блідому небокраї
* Зірок зникає хоровод.
Більшу роль у формуванні поглядів Тетяни і її почуттів зіграли книги, по яких вона судила про життя, романи їй заміняли всі, давали можливість знайти “свій таємний жар, свої мрії, плоди серцевої повноти “. Захоплення книгами, занурення в інший, фантастичний мир, наповнений всіма фарбами життя, був для Тетяни не простою розвагою. Дівчина шукала в ньому те, чого не могла знайти у світі реальному. Бути може, у зв’язку із цим і осягла її перша життєва невдача, фатальна помилка – любов до Онєгіна. Сприймаючи навколишнє оточення як далекій, противну кожній клітинці її поетичної душі, Тетяна створила свій ілюзорний мир, у якому правили добро, краса, любов, справедливість. Для повноти картини не вистачало тільки одного – героя, єдиного й неповторного. Чи не тому замисленою, обкутаною таємницею сусід Онєгін здався Тетяні втіленням всіх її дівочих мрій:
* Щасливої силою мечтанья
* Одушевлені созданья…
* Усе для мрійниці ніжної
* У єдиний образ облеклись,
* В одному Онєгіні злилися.
Лист Тетяни, це миле й зворушливе визнання в любові, найбільше повно відбиває всю гаму почуттів, що охопили її непорочну, бентежну душу. Звідси й різке протиставлення: “ви нелюдим”, “у глухомані, у селі всі вам нудно”, а ми “нічим… не блищимо, хоч вам і раді простодушно”. Звідси й надмірне вихваляння обранця, передане, у тому числі, і шляхом опису Тетяною її незабутнього враження від першої зустрічі з Євгенієм: вона завжди знала його, але зла доля не давала закоханим шансу зустрітися в реальному світі. І от відбулася ця чудесна мить зустрічі, дізнавання:
* Ти ледве ввійшов, я вмить довідалася,
* Вся обімліла, запалала
* И в думках мовила: от він!
Для Тетяни, що ніхто не розуміє, і це нерозуміння несе їй страждання, Онєгін – рятівник, рятівник, прекрасний принц, якому призначено расколдовать, пожвавити її нещасне серце. Здавалося б, мрії втілилися в реальність, але реальність часом виявляється ще більш оманної й жорстокої, чим можна собі представити. Онєгін торкнуть ніжним визнанням Тетяни, але він не готовий взяти на себе тягар відповідальності за чужу долю, чужі почуття й чужу надію. Його рада по-житейски проста й відбиває накопичений їм досвід життя в суспільстві:
* Учитеся панувати собою;
* Не всякий вас, як я, зрозуміє;
* До лиха недосвідченість веде.
Закохана Тетяна виявилася гарною ученицею. Переборовши нестерпний щиросердечний біль, вона навчилася “панувати собою”: “Як изменилася Тетяна! Як твердо в роль свою ввійшла!” У байдужій княгині, величн і недбалої, важко довідатися колишню Тетяну – несміливу, закохану, бідну й просту. Однак чи справедливо говорити про те, що якщо в характері героїні відбулися значні зміни, те і її життєві принципи перетерпіли кардинальні зміни? Якщо ми в такий спосіб будемо трактувати поводження нової Тетяни, то підемо в цьому за Онєгіним, що воспылали пристрастю до неприступної богині ” царственої Неви “. Тетяна прийняла правила чужої гри, але чи зникла її моральна чистота, щирість, прямота, допитливість розуму, розуміння справедливості й боргу, здатність із достоїнством, мужньо зустрічати й переборювати труднощі?
* “Я вас люблю (до чого лукавити?),
* Але я іншому віддана;
* Я буду століття йому вірна”.
Такі прості слова, але скільки гіркоти, образи, страждання, щиросердечного болю ховається за цією маскою простоти! Образ Тетяни, на мій погляд, переконливий і життєвий. Він викликає искреннее співчуття й замилування
(1 votes, average: 5.00 out of 5)