Образ Андрія Болконского (по романі “Війна й мир”)

Хоча у романі “Війна й мир” величезне місце занітомить викриття дворянства, але разом з тим у ньому наішли яскраве відбиття й кращі його представники. До їхнього числа ставляться Андрій Болконский і Пьер Безухов. Їхнє життя – це шлях шукань діяльності, що була б корисна батьківщині. Як звичайно, Толстой у своїх портретних характеристиках не дає повного опису внешности Андрія Болконского, оттеняя тільки риси, які розкривають його внутрішній мир. Відзначено мимохіть, що Болконский був досить гарний парубок. На особі вираження нудьги,

невдоволення.

Автор подчеркивает втомлений, нудьгуючий погляд, тихий, мірний крок, добру, приємну посмішку. Через свою стриманість він здавався сухим, але під цією сухістю криється багатий мир почуттів Андрій Болконский – син богатого, знатного, уважаемого суспільством вельможі єкатерининської епохи. Андрій – образованнейший людина свого часу. Добре вихованих, розумних, чималих, чесний, гірдий. Вольовий, стриманий і практичний.

Сильно разкручений почуття власного достоїнства. На початку ромуна, одружений на маленькій княгині, почуває себе несчастним, із презирством ставиться до світського суспільства

й зізнається Пьеру, що таке життя не для його Він любить працю, прагне до корисної діяльності й не может задовольнитися тої блискучої, дозвільної, але пустим життям, який цілком задоволені люди його кола. Щоб перемінити спосіб життя, він їде на війну – його вабить військова слава.

Його герой – Наполеон, і він хоче завоювати свій Тулон. Його захоплює діяльність штаба, де сам Кутузов зауважує в ньому кругозір государственного людини. Андрій Болконский перебуває на поле бою під час Шенграбинской битви На Аустерлицком поле він робить героїчний учинок.

Важко поранений, він дивиться в бездонне небо, що начебто говорить про никнувчемности його бажань. Андрій розчарований. На поле сражения він побачив свій кумир, що здався йому маленьким і незначним чоловічком у сірому сюртуку, що любується безліччю загиблих Болконский важко пережив це розчарування. Видужавши після поранення, втративши дружину, що вмерла при пологах, він вирішує жити тільки для себе й більше не служити. Він віддає свої сили близьким людям.

Займається благоустроєм своєго маєтку. Відпустивши на волю 300 кріпаків, іншим панщину замінив оброком. У допомогу жінкам виписал у Богучарово вчену бабку, доручив священикові за платню навчати селянських дітей. Він багато читав, працював над складанням нового військового уставу Але все це не поглинало його сили. Погляд його був мертвим і потухшим.

Він переконався в марності своєї деятельности в умовах існуючого режиму, коли зустрівся з Аракчеевим і Сперанским. Під впливом поїздки у Втішне, зустрічі з Наташей Ростовой Андрій Болконский вертається до активного життя, розуміючи, що в 30 років вона ще не закінчується. Інше сприйняття життя він відкриває в любові до Наташе Ростовой. Спілкування з нею будить у герої лучшиечувства.

Після зради Наташи його любов до неї не згасла до кінця його життя, коли він зрозумів страждання Наташи й простив її. Здатність на глибоке почуття доповнює його внутрішнє багатство, його щиросердечну красу. Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, князь Андрій не замислюючись пішов в армію, де став командувати полком. Особиста слава більше не вабила його. Він понімалий, що як дворянин, що любить, батьківщину, він повинен бути там, де важко, де він найбільше корисний.

Шлях Андрія Болконского – це шлях до народу, шлях до безкорисливого служіння батьківщині Болконский приналежав до тої передової частини дворянства, із середовища доторою вийшли декабристи


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Андрія Болконского (по романі “Війна й мир”)

Categories: Твори на задані теми

Links