Неповторний світ юності (за повістю “Ирій”)
В. Дрозд – багатогранний прозаїк сьогодення. Він, на думку літературних критиків, “постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем”. Його завжди хвилює думка читачів про написані ним твори. А написав він багато: це і збірки оповідань, повісті, романи. У центрі уваги письменника – людина і світ, зміни у життя та їх вплив на формування світогляду молоді та інші проблеми.
Головний герой повісті “Ирій” – Михайло Решето. Юнак мешкає в селі Пакуль разом зі своєю матір’ю, але мріє про той час, коли поїде до міста
Його любистки, бузки, ніколи вже не повернеться сюди, бо в місті – зовсім інше життя, повне пригод, а Пакуль – то вчорашній день. Ирій – казкова країна, де “не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят”.
Країна його майбутнього. Хлопець продовжує навчання у міській школі. Тут він справді побачив нове життя:
Разом зі своїми товаришами сільський хлопець за три місяці позбуває негативних рис, і тепер його життя плинуло відповідно до трьох правил: казати правду, керуватися у своїх вчинках розумом, бути готовим до самопожертви заради свого друга. Знаковою була зустріч Михайла з Кузьмою Перебендьою дякуючи якому відкрив те, про що ніколи не думав: родина Решетів має козацьке коріння. У місті Михайло зустрів своє перше кохання…
Та в житті немає нічого постійного. Усе змінюється, набирає нових форм. Під впливом обставин, оточення відбуваються зміни й у світогляді. Михайло почав відчувати, що він розіп’ятий між містом і селом: коли мешкав у селі, думав про місто, а в місті думає про село. “Пакуль, – говорить автор, – це його Ирій, доти, до кінця днів своїх повертатимешся, а повернувшись – знову рватимешся у широкі світи”. І це характерно для юності, для сучасного покоління. Така філософія життя!
Людиною керують моральні цінності, яких вона набуває у процесі діяльності. Вони не підлягають адміністративному поділу. Вони акумулюються там, де душа працює. А душа може працювати і в сільській хаті під солом’яним дахом, і у висотному будинку. Це залежить від кожного з не. Від людської особистості, від духовної наповненості її. Переконаний, що основу духовності “закладають” батьки, хоча не відкидаю генетику.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)