Недавно я побував на постановці “Безприданниці” у Драматичному театрі

Перед постановкою п’єси автор кілька разів читав її в московських літературних і артистичних колах. І, як пише сам Островський, “все единогласно визнали “Безприданницю” кращим із всіх” його “добутків”. Її перша постановка відбулася на сцені Малого театру. Однак спочатку її сценічне втілення не викликало таких захватів широкої публіки. Ішли роки, і всі популярней вона ставала на сценах театрів(і не тільки Росії). Багато акторів мріяли зіграти Ларису Дмитрівну або Карандишева. Гаряче улюблена ця п’єса й у наші дні

Напевно,

у п’єси є щось особливе, до проблем, що розкривають у ній небайдужі дуже багато хто. Саме це допомогло їй вижити й не бути забутої, крізь століття дійти до сердець глядачів усіх часів

Те що я побачив було воістину чудовим. Я занурився в мир, створений Островським і акторами театру. Сидячи в залі я почував свою участь у дії. Зробити це мені допомагали дуже прекрасна гра акторів і, звичайно, мої думки. Представлені ними образи іноді відрізнялися з тим, що я представляв, насолоджуючись п’єсою в друкованому варіанті

Особливо мені сподобалася акторка М. Магдалинина, що грала Ларису. Вона підкреслила у своїй

героїні м’якість і щирість, чуттєвість і романтичність, навіть деяку сентиментальність. Руху акторки якось нез’ясовно легкі й у той же час уверенни. Особливий колорит вносить прийом руху по сцені, крутіння. Це дуже вдало допомагає відтворити характер Лариси, здається, начебто акторка зараз злетить зі сцени й пронесеться над залом, пурхаючи, як метелик, кружляючись у своєму танці. У неї багато талантів, у тому числі й чудовий голос. Може я й недостатньо спокушений глядач, але, на мою думку, ця акторка, незважаючи на те, що вона тільки студентка ВГИИ зіграла свою роль просто разюче.

Особливо хочеться помітити майстерність Валерія Потанина, заслуженого артиста Росії, що играли в цій п’єсі Карандишева. Він зобразив свого героя сухим і уривчастим у розмові. Він постійно незадоволений і гарчить, часто гарячиться. Іноді він начебто порохова бочка із запаленим гнотом, так і здається: зараз вибухне. Актор підкреслив нетерпимість, а іноді й ненависть свого героя до Паратову. Коли Карандишева принижують, актор зображує його настільки жалюгідним, що почуття жалості прокидається навіть у серцях глядачів. Він відрізняється від мого подання Карандишева в п’єсі. Я уявляв його високим паном, в окулярах і з бородою або вусиками, звичайно спокійним, але “буйствующим”, коли порушувалися його інтереси

Дуже вдало був представлений Кнурів. Його грав заслужений артист Росії А. Гладнев. Кожна інтонація, кожний рух, міміка особи – усе відточено й бездоганно, немає нічого зайвого. У деяких ситуаціях телодвижения Кнурова меланхолични, замислені, як у гордовитого мудреця, що побачив у житті все. В інших же ситуаціях він різкий, хоча однаково віє розважливістю

С. Коропів мені не дуже сподобався своєю зовнішністю, хоча грав він чудово. Підкреслив у Паратове раціональність, спокій і пристрасть у розмовах Сларисой.

Не можна не згадати й про Робинзоне й про актора Володимирові Зайцеві, що грав його. Він разюче ярок і весел, змушує сміятися навіть в “нелегкі” хвилини. Він щораз вносив свій, особливий погляд на що відбувається, веселячи публіку. На мою думку, без нього п’єса здалася б(принаймні для мене) тьмяної й похмурої

Музичний супровід було чудовим, голосу акторів (Магдалининой, Зайцева)… такого я не очікував, акустика – приголомшливої

Вся бутафорія, костюми, перуки й грим акторів були зроблені теперішніми професіоналами своєї справи

Окремого слова заслуговують декорації. Вони не мінялися протягом усього подання. Задум був дуже вдалий. Майстри Верстатобудівного заводу постаралися й виконали роботу прекрасно.

Однак ложкою дьогтю в бочку меду послужило висвітлення. Напевно, цьому не додали важливого значення, що, з мого погляду, невірно. Головну роль грали задні прожектори, що, по-перше заважало грати акторам, і, головне, робило бачення сцени небагато перекрученим

Однак у цілому враження про побачений мною залишилося неповторним. Я повернувся додому повний яскравих вражень і роздумів. Всі таки театр потрібний людям. Це чудовий засіб розвантаження, тут забуваєш про всі проблеми, повністю віддаєшся дії. Театр ставить і вирішує проблеми, дає їжу для роздумів. І, я сподіваюся, це подання буде далеко, далеко не останнім, що произвели на мене таке враження


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Недавно я побував на постановці “Безприданниці” у Драматичному театрі

Categories: Нові твори

Links