У житті українського народу пісня відіграла таку значну роль, як, мабуть, у жодній іншій країні. Не дивно, що наші пісні приїздять вивчати музикознавці з усіх куточків земної кулі. Є що вивчати іноземцям: Українська народна пісня вважається мелодійнішою навіть за італійську. Кожна з українських пісень звернена перш за все до людського серця. І серце миттю відповідає на цей мелодійний заклик солодким дрижанням. Жива душа народу співає про споконвічне, про те, без чого взагалі не можна уявити собі життя. Дружба, Материнська любов, Кохання, звитяга
– ось Теми українських народних пісень. Минають віки, змінюються покоління, а Народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари. Протягом багатьох століть народ створював свої пісні, Думи – Скарби народної творчості, а скарбничими нашого епосу були кобзарі, самобутні гомери України. З їх пісень постає перед нами славна й героїчна Україна. Багато пісень переслідувалися, їх забороняли. Однак ці пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на Духовне відродження. Справдилися слова нашого національного пророка Тараса Шевченка : Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…
Здається,
ніхто з українських поетів не обминув пісенного жанру, кожен віддав данину цій прекрасній традиції. Прекрасні ліричні пісні-романси співаємо ми на слова І. Франка, Лесі Українки, В. Сосюри, В. Симоненка, Д. Павличка. Усі ці поети творили високе мистецтво пісні. Серед нашого покоління також уже ростуть нові поети-пісняри, яким з молоком матері передалася найсвятіша наша традиція – розкривати душу свою в пісні.