Українська пісня – поетична біографія нашого народу

Тихий липневий вечір огорнув місто. На оксамитовім небі спалахнули ясні зорі й таємниче повис золотий серп місяця.

Я виходжу в наш сад, вдихаю медвяні пахощі липи, а на серці так урочисто, бентежно… Несподівано чую здалека:

Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе…

Це дівчата співають народну пісню, її так бракувало мені в цю вечорову мить. Вона сповнила серце неповторною радістю.

Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свііі чар, свою нев’янучу

молодість.

Пісня – це голос народу! Зароджувалась вона у праці і забавах, у календар­них святах наших предків. Була і з козаками у звитяжних походах, і в турецькії! неволі, ночувала при козацьких вогнищах під високими зорями. Великою по­пулярністю в народі ось уже понад три століття користується пісня “Ой на горі та женці жнуть”, в якій згадуються імена двох гетьманів XVІІ століття – Петра Конашевича-Сагайдачного та Михайла Дорошенка. Вона оспівує козацькі походи і працю женця-селянина. Читаючи її, переймаєшся мужністю і звитягою, які по­єднуються з гумором і життєлюбством. І як не захопитися

негіеревершеною кра­сою цієї соціальної пісні. Ще однією з найвідоміших козацьких пісень є пісня “Розлились круті бережечки”. Це – заклик-звернення до мужніх борців сідлати коней, добути червоної китайки як символу незабутності військової слави Украї­ни. Треба будити й “веселити” засмучену Вітчизну. Ця пісня має своєрідну образ­ність: образ-символ щасливого життя на Україні – червона капина.

Безумовно, у вільного народу будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, більше світлої радості й надії, бо наш народ уміє розкривати свою душу в пісні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Українська пісня – поетична біографія нашого народу