Народні оповідання – Марко Вовчок
Марко Вовчок (1833-1907 pp.)
“Народні оповідання”
Упродовж 1856-1857 років Марко Вовчок написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і надіслала їх у Петербург Пантелеймонові Кулішеві. І вже у грудні 1857 року світ побачила невеличка книжечка під назвою “Народні оповідання”, підписана ім’ям Марко Вовчок. До збірки увійшли 11 оповідань: “Сестра”, “Козачка”, “Чумак”, “Одарка”, “Сон”, “Панськаволя” (пізніше – “Горпина”), “Викуп”, “Свекруха”, “Знай, ляше!”, “МаксимТримач”,
У1858-1859 pp. ці оповідання авторка переклала російською мовою і надрукувала у журналі “Русский вестник”.
“Народні оповідання” були спрямовані проти кріпосницького ладу, продовжували в прозі ту боротьбу, яку розгорнув у поезії Т. Шевченко. Ці оповідання стали новим літературним явищем у тогочасній українській прозі. Письменниця знаходила свої власні шляхи у відборі, узагальненні, у формі викладу, в особливостях композиції, прийомах творення образів.
Однією
“Козачка”. Це оповідання розкриває трагічну долю вільної жінки, яка стала кріпачкою. Козачка Олеся, одружившись з кріпосним, сама стала рабинею. Кріпаччина позбавила Олесю родини: пани розлучили її з чоловіком, забрали дітей і прирекли на самітню старість і передчасну смерть. .
“Горпина” і “Одарка”. Ці оповідання розповідають про долю жінок, яким кріпосники зруйнували життя: Горпину позбавили материнського щастя і призвели до божевілля, а Одарку, збезчещену паном, – до загибелі. Марко Вовчок показала справжнє обличчя панів, приховане під маскою лібералізму.
“Народні оповідання” написані у формі розповіді від першої особи чи від імені близьких до героїв людей. Правдиві історії з життя народу розповідаються щиро і просто.
“Сестра”. Героїня оповідання, втративши чоловіка, присвятила своє життя братові та його родині: вона віддала йому все своє майно, доглядала його дітей, але через сімейні негаразди була змушена залишити хату і піти у найми. Оповідання “Сестра” розкриває образ чесної, справедливої людини, яка зазнала кривди від найближчих людей, але не втратила співчуття до долі інших.
Для героїв творів Марка Вовчка основною характерною рисою є прагнення до волі. В оповіданні “Викуп” таким показаний кріпак Яків, який за будь-яку ціну прагне стати вільним, а в оповіданні “Максим Тримач” – старий козак Максим, який не погоджується на одруження своєї доньки Катрі з наймитом Семеном.
У селянстві письменниця вбачає основну рушійну силу громадського життя, підкреслюючи, що звільнення кріпаків залежить від них самих.
Окремі родинно-побутові оповідання збірки – “Свекруха”, “Максим Тримач”, “Данило Гурч” – присвячені темі життя незакріпачених людей. В основу цих творів покладені реальні для тогочасного села життєві ситуації: взаємини свекрухи з нелюбою невісткою, батьків з дітьми, примусовий шлюб, подружнє вбивство.
У своїх творах Марко Вовчок показує, до яких фатальних наслідків може призвести насилля, навіть викликане добрими намірами, наприклад, насилля батьків над доньками, яким вони зичать добра, віддаючи за багатих нелюбів. Виною такого насилля письменниця вважає жадобу грошей, яка з’явилася у селянина через безправність і постійне пригноблення.
В образах своїх позитивних персонажів письменниця втілила характерні риси українського народу, створила яскраві національні типи старого козака, матері, дівчини, юнака.
“Народні оповідання” є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року. ?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)