Балада – один з найулюбленіших жанрів усної творчості нашого народу. Балади виникли як пісні до танцю, і назва їх походить від латинського слова “Танцювати”. Але поступово словесний текст разом із мелодією відокремився від танцю, і Балада стала самостійним жанром українського фольклору. У народних баладах Зображуються героїчні або фантастичні події переважно трагічного характеру, через них відтворюються гострі переживання персонажів. Балади відзначаються виразною драматичною напруженістю й широкою тематикою. Найдавніші балади
присвячені Розкриттю особливостей світогляду нашого народу, його міфологічним уявленням і розумінню природи. У них відображаються події родинно-побутового життя, розповсюдженим мотивом є перетворення людини на рослину, птаха, тварину. Наприклад, можна знайти сюжет, коли зла свекруха закляла невістку й та стала тополею (“Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси”). Також змальовуються стосунки всередині родини, почуття ненависті й образи, Кохання та ревнощів. З часом тематика балад розширюється. З’являються Твори на історичні Теми, у яких розповідається Про набіги турецько-татарських загарбників на українські
міста й села, про трагічне становище полонених хлопців і дівчат. З великою художньою силою змальовується хоробрість козаків, нехтування власним життям заради Батьківщини; засуджується зрадництво, зокрема зрада Сави Чалого, за яку він був суворо покараний запорожцями. Є балади про вірність людей християнській вірі, про гордість і нескореність українок, згодних прийняти смерть, але не жити з нелюбом, не заплямовувати дівочої честі й гідності. Народні балади стали невід’ємною частиною української літератури, і я впевнена, що ще багато поколінь будуть захоплюватися ними.
(3 votes, average: 4.00 out of 5)