ПСИХОЛОГІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЕМІГРАЦІЇ В НОВЕЛІ В. СТЕФАНИКА “КАМІННИЙ ХРЕСТ”

ПСИХОЛОГІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЕМІГРАЦІЇ В НОВЕЛІ В. СТЕФАНИКА “КАМІННИЙ ХРЕСТ”

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

Варіант 1

І. Історична основа твору – еміграція українців наприкінці XIX ст.

II. Психологічне розкриття теми еміграції в новелі В. Стефаника “Камінний хрест”:

1. Психологізм образу І. Дідуха.

2. Психологічні деталі, що відтворюють душевний стан героїв новели.

3. Символізм образу камінного хреста.

III. Актуальність проблеми еміграції в наш час.

Варіант 2

I. Особливості індивідуальної манери В. Стефаника.

II.

“Я писав те, що серце співало…” (В. Стефаник).

III. Моє ставлення до сучасних українців, що залишають свою батьківщину.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Еміграцією називається переміщення людей з країни в країну. З кінця XIX ст. до початку XXI ст. Україна пережила чотири етапи міграційного процесу.

Перша хвиля розпочалася наприкінці XIX ст. й охопила фактично всі землі, що входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Основною причиною цього міграційного руху став брак орної землі в селян. На той час у багатьох тисяч українських селян не було землі, робочої худоби, сільськогосподарського реманенту.

Більшість з тих, хто від’їжджав у далекі краї, сподівалися заробити гроші й повернутися в Україну, щоб купити собі землю.

Друга хвиля міграційного процесу припала на міжвоєнний період і була пов’язана в основному з політичними процесами. Місцями розселення українців стали Польща, Чехословаччина, Румунія, Австрія, Болгарія, Німеччина, Франція. З іншого боку, у тридцятих роках XX ст. близько мільйона українців опинилися в Сибіру та Півночі внаслідок насильницького виселення.

Третя хвиля стосувалася тих українців, хто у вирі війни був відірваний від рідної землі й опинився в таборах для переміщених осіб. Водночас близько двох мільйонів, що під час війни були евакуйовані, залишилися у східних регіонах Радянського Союзу. У 70-х рр. помітно збільшилася етнічна еміграція.

Четвертий етап міграції припав наприкінці XX ст. і був пов’язаний здебільшого з економічними причинами.

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

Кожний письменник, особливо талановитий, виробляє собі свою окрему мову, має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, свої улюблені слова. Письменник, у якого нема своєї індивідуально забарвленої мови – слабий письменник, він пише безбарвно, мляво і не може числити на довшу, тривалу популярність.

І. Франко

Нічого нема страшнішого, ніж бачити стару людину в риданні.

О. Гончар

Страшно сильно пишете Ви, так, якбись ти витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша, котру не можна забути…

О. Кобилянська

ЦИТАТИ З ТЕКСТУ

Символічне значення пагорба в розумінні Івана Дідуха – уособлення скаліченого нуждою і тяжкою працею життя: “Так баную за тим горбом, як дитина за цидков. Я на нім вік свій спендив і окалічів-єм. Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взєв з собов у світ. Банно ми за найменшов крішков у селі, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки ніколи не перебаную”.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Експресіонізм (від лат. expressio – “вираження”) – абстракціоністська течія європейського мистецтва кінця XIX – початку XX ст., для якої характерна тенденція до вираження емоційної характеристики образу або емоційного стану самого художника.

Творам експресіоністів притаманні зацікавленість глибинними психічними процесами, суб’єктивізм, зацікавленість громадянською темою, оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності. Експресіонізм в українській літературі започатковує В. Стефаник.

Діалектизми – це слова або стійкі словосполучення, що не входять до лексичної системи літературної мови, а є елементом лексики певного говору (діалекту), тобто територіального різновиду національної мови.

Приклади діалектизмів у новелі В. Стефаника: струнва (струна), павука (наука), приспа (призьба), лічення (лікування), чворограний (чотиригранний), носювати (носити), дзумбелити (глузувати), жвиндіти (хитрувати), заєдно (весь час), запіворити (заверещати ), здубоніти (затупотіти), кивати (красти), ковня (вирваний із землі корінь рослини) та ін.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ КОМЕНТАРІ

“Про якесь становище Стефаника до своєї творчості не можна й говорити: він прямо ідентифікує себе з самим об’єктом її, ховається в ній увесь. Він не оповідає, не пише про життя, він подає нам саму його драму”.

М. Євшан

“Слово Стефаника має в собі неначе таємну, скриту потенціальну енергію грому; воно все в найсильнішому напруженні, доки не спаде йому з уст. А в груді – вулкан, що викидає лаву почувань доти, доки сила його не ослабне і знов не набере сили”.

М. Євшан

“…мова персонажів-селян у творах Стефаника є переважно діалектною з більшою чи меншою кількістю внесених у неї літературних елементів (саме її мав на увазі автор, коли просив “приспособити свої твори для літературної мови”). Мова авторська є органічним синтезом тогочасної української літературної мови, якою видавалася українська періодика в Галичині, з деякими елементами покутського говору”.

І. Ковалик

“Чи не найбільш глибоко осягнув, пережив та зумів відобразити душевний стан людини, яка назавжди покидає рідну землю, Василь Стефаник у своїй психологічній новелі “Камінний хрест”. Щоб так написати, мабуть, дійсно, треба було не просто побачити, а пережити, перепустити через душу і серце. Напевне, через те друзі просили його не писати “так сильно і страшно, бо вмре”. Все написане ним, і зокрема названа новела, – це пережита письменником, а потім читачем експресія, трагедія, драма, це переборена хвороба нервів і серця. Він пише так сильно, стисло та містко, що якби захотілося зачитувати найбільш вдалі місця, то прийшлося би знову і знову перечитувати твір. Це суцільна напруга почуттів, нервів, переживань…”

Ж. Янковська

В. Стефаник представив мужика, або, ліпше сказати, його душу, так пластично і знаменито, як ніхто перед ним”.

І. Труш

“Один з найславетніших новелістів світу Василь Стефаник в своїх творах змальовує картини тяжкого життя безземельного і малоземельного селянства Західної України в умовах буржуазно-поміщицького ладу: гірке прощання з рідним домом селян, які десь в далекому краї за океаном, а саме в США чи в Канаді… Всі ці події, що він спостерігав, та власні враження письменник передав у своїх творах “Камінний хрест”, “Кленові листки”, “Мамин синок”, “Осінь”, “Дорога” та ін.”.

І. Сидун

“То хто ж такий Стефаник – реаліст, символіст чи експресіоніст? Він – Василь Стефаник. А моторошний реалізм його оповіді мимоволі стає експресіоністським криком душі, а цілком реальний камінний хрест стає символом так, як символічним стає буквально все на цілком реальному похороні чи на весіллі, бо ж таки реально живемо і в духовному вимірі, а те відчуття єдності реального та ірреального загострюється за межових обставин”.

А. Ткаченко

ПРИКЛАД ТВОРУ

У психологічній новелі “Кам’яний хрест” В. Стефаник майстерно відображає душевний стан людини, яка назавжди покидає рідну землю. При написанні твору письменник спирався на факти, свідком яких неодноразово був сам. На одному з виступів він розповідав про гірку долю своїх безземельних односельців. Багатьох з тих, хто вирушав у невідомі краї в пошуках щасливого життя, Стефаник зустрічав на вокзалі в Кракові. Письменник утішав нещасних, допомагав чим міг. Еміграція була й залишається сьогодні соціальною й національною трагедією українського народу.

Отже, образ Івана Дідуха, головного героя новели “Камінний хрест”, є типовим образом українського селянина межі ХІХ-ХХ ст., змушеного під впливом соціальних обставин покинути рідну землю. Рішення емігрувати дається головному герою не просто, але він усвідомлює, що не зможе надалі забезпечувати родину.

Іван Дідух виносить кам’яний хрест на піщаний неродючий пагорб, на якому гірко працював усе життя, та й поховав під ним свою душу, хоча тіло ще залишалося живим.

Внутрішній світ героїв новели “Камінний хрест” письменник розкриває в мовних партіях. Тому важливим художнім засобом у творі є елементи покутського говору, тобто діалектизми. Проте мова новели не є копією народної говірки. В. Стефаник вбудовує діалектизми в літературну мову, а тому зміст його твору зрозумілий всім українцям.

Символічний образ камінного хреста, порівняння Канади з могилою сприяють глибшому розкриттю ідейного змісту новели. Переїзд за океан не є виходом для тисяч українських родин. За кордоном на них чекають нові неочікувані випробування, можливо, навіть важчі за ті, що вони були змушені долати на батьківщині. Мовний, ментальний бар’єр людині буває дуже тяжко перейти. У той же час в Україні, яка втрачає своїх найкращих дітей, ще більше посилюється економічна й соціальна криза. Рятуючи свою сім’ю від голодної смерті, емігранти руйнують основи нації.

В. Стефаник показує події не через зовнішній їх опис, а через розкриття психології та переживання персонажів. Саме тому сьогодні новела “Камінний херст” сприймається як поданий у художній формі психологічний аналіз актуальної для українського суспільства проблеми еміграції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ПСИХОЛОГІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЕМІГРАЦІЇ В НОВЕЛІ В. СТЕФАНИКА “КАМІННИЙ ХРЕСТ”

Categories: Твори з літератури

Links