Наймитські, та бурлацькі пісні

Як свідчать історичні дані, наймитство й бурлацтво поширені були вже в XVI-XVII ст. Особливої ж масовості набрали в другій половині XIX ст.- початку XX ст., коли на Україні став бурхливо розвиватися капіталізм. Члени вбогих родин наймитували у селах та містах, ходили в південні степи на строкову службу у весняний та літній час. Хазяї прагнули, щоб наймити виконали якомога більше роботи, а платити їм якомога менше, прохарчувати дешево. Працювати доводилося від світання до смеркання; у неділю та свята потрібно було годувати худобу в стайнях та хлівах

або випасати в степу, а також доїти корів та овець.

Доля зарібних людей була трагічна. Відірвавшись від батьків, вони, як правило, н^ могли одружитися, мати сім’ю через бідність. На свій заробок не мали можливості ні придбати власного житла, ні вдягтись пристойно, ні прохарчуватися по-людському, коли можна було б відпочити. З одних наймів мусили йти в інші.

Бурлаки й наймити в тогочасному – суспільстві були найбільш пригніченими, зневаженими, упослідженими – людьми. Особливо нестерпним було становище жінок і дівчат, самою природою призначених стати матерями, турбуватися, про родину. Важка праця, постійне

недоїдання, самотність, духовна пригніченість призводили до хвороб та ранньої смерті. Свої болі й жалі заробітчани виливали в численних піснях,- сумних і зворушливих.

ОЙ МАТІНІСО-ЗІРКО

Ой матінко-зірко, Як у строку гірко: Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся. Ой матіяко-зоре, Яке в строку горе: Ні доїсти, ні допити, Ні сісти спочити! Ой матінко-вишня, Чи я у вас лишня, Що ви мене туди дали, Де я непривишна? Ой матіико-пава, Тепер я пропала, Що ви мене туди дали, Де я не бувала. Ой матінко моя, Тепер я не твоя, Тепер я вже того пана, Що задаток дано. Ой матінко моя, Тепер я не твоя, Хіба тоді твоя буду, Як строку добуду. Добре тобі, тату, Задаточки брати! Прийди, тату, подивися, Як їх заробляти! Ти думаєш, тату, Що я тут паную? Прийди, тату, подивися, Як я тут горюю! Ти думаєш, тату, Що я тут не плачу? За сльозами за дрібними Стежечки не бачу! Вийду я на гору, Крикну я додому: “Вари, мати, вечеряти Та й на мою долю!” Варила, варила, Небагато – трошки: “Нема ж тобі, моя доню, Ні миски,, ні ложки!”

1. Йкі переживання викликала у вас ця пісня?

2. Розкажіть про наймичку: якими вам уявляється її’зовнішність, вдача, життя в наймах.

3. Виділіть епітети до слова “матінка”. Які почуття дочки до матері вони виражають?

4. За що дорікає наймичка батькові? Чому, на вашу думку, він мусив свою дитину віддати в найми?

5. Використанням яких образотворчих засобів посилюється в пісні краса мови, увиразнюється зміст?

6. Дослідіть віршову форму цієї пісні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Наймитські, та бурлацькі пісні

Categories: Твори з української літератури

Links